Зелений кропив'яний довгоносик

Зелений кропив'яний довгоносик (Phyllobius urticae) належить до родини довгоносиків (Curculionidae). Це жук розміром 7–10 мм, який має яскраво-зелене, часто металеве забарвлення надкрил, вкритих дрібними лусочками.

Тіло комахи овальне, головотрубка відносно коротка і широка. Це візуальна ознака, що допомагає відрізнити даний вид від інших представників родини, що часто зустрічаються в садах.

Личинки цього виду безногі, білого кольору з жовтуватою головною капсулою, мають серпоподібну форму тіла. Вони живуть у ґрунті, де активно пересуваються у пошуках коріння кормових рослин.

Розмноження відбувається статевим шляхом. Дорослі жуки мають крила та активно літають, що дозволяє їм швидко заселяти нові території, включаючи як культурні сади, так і дикі зарості.

Вид поширений повсюдно, надає перевагу вологим місцям, лісосмугам та ділянкам, де у великій кількості росте кропива, яка є для нього одним із головних джерел живлення.

Дорослі жуки є поліфагами і завдають шкоди широкому колу рослин. Особливо потерпають плодові дерева, такі як яблуня, груша, слива, а також ягідні кущі, зокрема смородина та малина.

Шкідник поїдає молоді листки, виїдаючи їх по краях, що призводить до появи фігурних отворів. Це значно знижує фотосинтетичну поверхню рослини та послаблює її загальний стан.

Крім листя, жуки пошкоджують бруньки, що розпускаються, що може призвести до зниження врожайності ще до початку цвітіння. Це особливо небезпечно для молодих саджанців.

Личинки, що живуть у ґрунті, підгризають кореневу систему трав'янистих культур. Це призводить до передчасного в'янення рослин, затримки їх росту та підвищення сприйнятливості до хвороб.

Масове розмноження довгоносика може призвести до повного оголення гілок у весняний період, що змушує дерево витрачати додаткові ресурси на регенерацію вегетативної маси.

Активізація перезимувалих жуків відбувається навесні, як правило, наприкінці квітня, що за часом збігається з фенологічними фазами набрякання та розпускання бруньок плодових дерев.

Найбільша активність комах спостерігається у сонячні та теплі дні, коли жуки підіймаються на верхівки дерев і починають інтенсивне живлення листям, яке тільки-но з'явилося.

Період активного живлення імаго триває до червня. В цей час самки відкладають яйця в ґрунт у безпосередній близькості до прикореневої зони кормових рослин.

Личинки, що відроджуються, переходять до живлення корінням. У ґрунті вони проходять декілька вікових стадій, залишаючись там до настання холодів, після чого впадають у діапаузу.

Зимує шкідник у стадії личинки на глибині до 20 см. Навесні вони окукляються, після чого з лялечок виходять дорослі жуки, завершуючи річний цикл розвитку.

Найперша ознака — поява «фігурного» об'їдання країв листя. Краї листків виглядають так, ніби їх обрізали ножицями по спіралі або дугоподібно.

При уважному огляді дерев у весняний період можна помітити самих жуків, які завмирають або падають на землю при найменшому струсі гілки.

Пошкоджені бруньки, які не розпускаються або виглядають поїденими зовні, також є індикатором високої чисельності шкідника на ділянці.

Наявність великої кількості личинок у ґрунті можна діагностувати під час проведення розкопок у зоні пристовбурних кіл при виявленні ознак пригнічення окремих культур.

Пожовтіння та в'янення рослин, які не мають інших патологічних ознак хвороб, можуть свідчити про пошкодження коріння личинками довгоносиків.

Механічний збір жуків шляхом струшування на підстилку є ефективним методом для невеликих садів. Проводити його слід рано-вранці, поки комахи менш рухливі.

Регулярне знищення бур'янів, особливо кропиви та інших дикорослих представників флори, позбавляє шкідника кормової бази на початку сезону.

Глибока перекопка ґрунту в зоні кореневої системи восени сприяє знищенню личинок, що готуються до зимівлі, та виведенню їх на поверхню під дію морозів.

Застосування інсектицидних препаратів виправдане у разі перевищення порогу шкідливості. Важливо проводити обробки до початку масового цвітіння, щоб не нашкодити бджолам.

• Використання ловчих клейових поясів на стовбурах дерев.
• Випуск природних ентомофагів, що знищують личинок у ґрунті.
• Використання біологічних засобів захисту на основі бактерій.