Злаковий борошнистий червець

Злаковий борошнистий червець належить до родини Pseudococcidae, ряду напівтвердокрилих. Це комаха, що має характерне тіло, вкрите білим восковим нальотом.

Дорослі самки мають видовжено-овальну форму тіла, довжиною до 5 мм. Вони дуже рухливі, що допомагає їм швидко заселяти рослини та обирати найсприятливіші місця для живлення.

Самці зустрічаються дуже рідко, вони крилаті та дрібні, їхня функція зводиться лише до запліднення самок, оскільки вони не живляться в імагінальній стадії.

Личинки, яких називають бродяжками, мають надзвичайно малий розмір і здатні переноситися вітром на великі відстані, що сприяє поширенню шкідника на нові поля.

Цей вид веде прихований спосіб життя. Часто його можна виявити лише при детальному огляді пазух листя або прикореневої частини стебла злаків.

Шкідник живиться соками рослин, проколюючи епідерміс листків та стебел своїм колючо-сисним ротовим апаратом. Це призводить до значного виснаження зернових.

Основними культурами, що страждають від червеця, є пшениця, ячмінь, овес та жито. Він також успішно вражає багато дикорослих злакових трав у полях.

Пошкодження рослин починається з ранніх фаз розвитку, але найбільшої шкоди червець завдає у періоди виходу в трубку та цвітіння, коли рослина найбільш вразлива.

Сильне заселення призводить до того, що колосся не формується повноцінно, а зерно в ньому стає щуплим, що суттєво знижує показники якості врожаю.

Велика кількість червеців на полі здатна спричинити загибель окремих ділянок посівів, особливо в умовах посухи, коли рослини не здатні компенсувати втрату вологи.

Зимують шкідники переважно у вигляді личинок старших вікових груп або яєць у затишних місцях, під рослинними залишками або у тріщинах ґрунту.

Весною, при підвищенні температури повітря, шкідники починають міграцію на молоді сходи зернових, де починають інтенсивне живлення та розмноження.

Протягом вегетаційного сезону відбувається розвиток декількох поколінь. Швидкість їхнього розвитку тісно корелює з гідротермічними показниками сезону.

У літній період, особливо в спекотну погоду, спостерігається масовий вихід личинок-бродяжок, які займають нові частини рослин або сусідні екземпляри.

З настанням осені активність червеця знижується. Комахи шукають місця для зимівлі, заглиблюючись у ґрунт або ховаючись під сухою стернею.

Найперша ознака — це поява ватоподібних білих скупчень воску на стеблах рослин, під піхвами листків. Це найнадійніший індикатор присутності колонії шкідника.

Рослини, уражені червецем, виглядають хворими: їхні листки починають жовтіти, скручуватися та всихати, що нагадує симптоми дефіциту поживних речовин.

Виділення комах — медвяна роса — стає субстратом для розвитку сажистих грибів, через що на рослинах з'являється характерний чорний наліт.

При огляді посівів помітна загальна затримка в рості та розвитку культури. Такі рослини часто мають недорозвинений колос із низькою масою зерна.

• Білий ватоподібний наліт у пазухах листя.
• Липкий блиск на листках від виділень червеця.
• Чорний наліт від сажистого гриба.
• Передчасне пожовтіння нижніх листків.
• Відставання у рості та розвиток щуплого зерна.

Заходи контролю починаються з агротехніки: знищення бур'янів-резерваторів та ретельне дискування стерні після збору врожаю є критично важливими для зменшення чисельності.

Сівозміна є потужним інструментом, оскільки розрив циклу живлення злаками змушує шкідника мігрувати або гинути внаслідок відсутності джерела живлення.

У випадку перевищення порогу шкідливості застосовуються інсектициди системної дії, які здатні проникати у важкодоступні місця під піхви листків.

Важливо проводити обприскування своєчасно, до моменту створення самками захисних воскових мішків, які роблять їх стійкими до впливу пестицидів.

Використання ентомофагів — природних ворогів, зокрема сонечок та золотоочок, дозволяє стримувати чисельність червеця на рівні, що не завдає економічних збитків.