Мураха-феїдоле гвінейська

Мураха-феїдоле гвінейська (Pheidole guineensis) належить до родини мурах (Formicidae), підродини Myrmicinae. Це вид із вираженим поліморфізмом, де присутні як дрібні робочі особини, так і великі «солдати».

Тіло комах має колір від жовто-коричневого до темно-бурого. Голова солдатів масивна, що є основним візуальним маркером для ідентифікації цього виду в полі.

Антени складаються з 12 члеників і мають характерну булаву на кінці. Між грудьми та черевцем розташований двочлениковий стебелець.

Цей вид відомий своєю високою здатністю до розмноження, оскільки колонії часто є полігінними, тобто мають декілька маток одночасно.

Це інвазивний вид, який успішно адаптується до різних кліматичних умов та поширюється разом із транспортуванням сільськогосподарської продукції.

Шкідливість Pheidole guineensis полягає у пошкодженні насіння та молодих паростків сільськогосподарських культур, що знижує врожайність на початкових етапах розвитку.

Мурахи активно розводять попелицю та інших шкідників-сисунів. Вони охороняють їх від хижаків, стимулюючи розвиток колоній комах, що висмоктують сік із рослин.

Внаслідок виділення паді попелицями на поверхні листків розвиваються сажисті грибки, що порушує процес фотосинтезу та суттєво пригнічує стан рослини.

У пошуках води та поживних речовин мурахи можуть вигризати тканини плодів, що призводить до втрати товарного вигляду та подальшого загнивання врожаю.

Тривала присутність великої колонії на ділянці призводить до виснаження рослин та поширення вірусних захворювань, переносниками яких є попелиці та червці.

Активність мурах залежить від температури ґрунту та повітря. У теплих регіонах вони зберігають активність протягом усього року.

Весняний період є найбільш критичним для агронома, оскільки саме в цей час мурахи найбільш агресивно шукають їжу для вигодовування нового покоління личинок.

Протягом літа фуражування продовжується, при цьому мурахи зосереджуються на культурах, які найбільш інтенсивно уражаються попелицею.

Зі зниженням температури в осінньо-зимовий період колонії стають менш рухливими, але здатні виживати у прихованих місцях, глибоко в ґрунті.

Цикли розмноження мурах повністю синхронізовані з вегетацією рослин та динамікою чисельності шкідників, яких вони опікують.

Основною ознакою зараження є наявність мурашників безпосередньо біля кореневої системи або в міжряддях культурних рослин.

Постійний рух мурах вздовж стебел рослин до місць скупчення попелиці є прямим доказом присутності цього виду.

Ознакою пошкоджень є нерівномірні сходи, поїдені насінини та загальне пригнічення росту молодих сіянців на окремих ділянках.

Поява липкого нальоту на листках (паді) та розвиток чорного грибкового нальоту свідчать про активну опіку мурахами шкідників-сисунів.

• Пошкодження кореневих шийок молодих рослин.
• Поява колоній попелиці на пагонах.
• Наявність ходів у ґрунті біля основи рослин.

Ефективним методом є застосування отруєних приманок, які робочі особини приносять у гніздо, що дозволяє знищити маток та всю колонію цілком.

Необхідно проводити своєчасні обробки інсектицидами проти попелиць та щитівок, щоб позбавити мурах основного джерела вуглеводного живлення.

Механічні заходи, такі як розпушування ґрунту, руйнують гнізда і змушують колонії мігрувати або гинути від несприятливих умов.

Використання природних бар'єрів та клейових поясів на стовбурах дерев запобігає проникненню мурах до крони, захищаючи молоді пагони від попелиць.

Застосування біологічних засобів боротьби з мурахами на основі грибкових ентомопатогенів є перспективним напрямком у сучасному екологічному землеробстві.