Пентодон алжирський

Пентодон алжирський (Pentodon algerinus) належить до ряду твердокрилих (Coleoptera) та родини пластинчастовусих (Scarabaeidae). Це великий жук, тіло якого сягає від 15 до 22 мм у довжину.

Забарвлення дорослої комахи варіюється від темно-бурого до чорного, поверхня тіла має характерний блиск. Передньоспинка жука опукла, густо вкрита дрібними крапками.

Личинки мають вигляд, характерний для інших пластинчастовусих: С-подібна форма, біле забарвлення, добре розвинена голова з міцним ротовим апаратом, що дозволяє їм пересуватися у ґрунті.

Імаго ведуть переважно сутінковий та нічний спосіб життя, що робить їх непомітними для спостерігача протягом дня. Комахи дуже рухливі та здатні до активного розселення на великі площі.

Цей вид надає перевагу степовим та напівпустельним зонам з пухкими ґрунтами, які швидко прогріваються, що створює ідеальні умови для розвитку поколінь.

Цей шкідник є поліфагом і завдає істотної шкоди багатьом культурним рослинам. Серед зернових особливо вразливі пшениця, ячмінь, кукурудза та сорго.

Серед овочевих культур пентодон алжирський завдає шкоди баштанним — кавунам, диням, а також томатам, перцю та іншим пасльоновим. Страждають також технічні культури, зокрема цукровий буряк.

Дорослі жуки вигризають нижню частину стебла рослини безпосередньо під рівнем ґрунту. Це призводить до порушення провідної системи рослини, в'янення та подальшої загибелі паростка.

Молоді посіви в фазі сходів є найбільш вразливими. Навіть невелика популяція жуків здатна спричинити значне зрідження посівів, що веде до суттєвих втрат врожаю.

Личинки, що мешкають у ґрунті, пошкоджують кореневу систему, споживаючи її тканини. Це знижує стійкість рослини до посухи та створює вхідні ворота для інфекційних хвороб.

Розвиток пентодона алжирського зазвичай триває протягом двох років. Дорослі жуки активізуються навесні, коли ґрунт прогрівається до необхідних температурних значень.

Період масового виходу імаго та їхнього активного живлення припадає на кінець весни та початок літа (травень-червень). Саме в цей час шкодочинність є максимальною.

Після спарювання самки відкладають яйця у ґрунт, багатий на рослинні рештки. Для відкладання яєць комахи обирають ділянки з достатнім рівнем вологості.

Личинки, що вилуплюються, активно живляться протягом усього літнього періоду. Більшу частину часу вони проводять у нижніх горизонтах ґрунту, де зберігається оптимальна вологість.

Зимують шкідники переважно у стадії личинки. Залежно від кліматичних умов конкретного року терміни виходу жуків можуть зміщуватися в той чи інший бік.

Головною ознакою ураження поля є поява осередків в'янення рослин, що раптово з'являються серед здорових сходів. При обстеженні рослини легко витягуються з ґрунту.

Підземна частина стебла виглядає підгризеною, краї пошкодження зазвичай нерівні. У ґрунті біля пошкодженої рослини часто можна знайти самого жука.

Наявність округлих отворів у ґрунті діаметром близько 1,5 см вказує на вихід жуків на поверхню або їхню міграцію вглиб ґрунту в спекотні години.

При проведенні ґрунтових розкопок у зонах зріджених посівів виявляються личинки різного віку. Вони можуть знаходитися як у зоні коренів, так і поблизу органічних решток.

Рівномірне зрідження сходів, що супроводжується частковим випадінням рослин по всьому полю, є чітким сигналом до перевірки посівів на наявність даного шкідника.

Глибока зяблева оранка є ключовим агротехнічним заходом, що дозволяє знищити значну частину популяції личинок і лялечок завдяки вивертанню їх на поверхню.

Боротьба з бур'янами, особливо на неорних землях поблизу полів, позбавляє шкідника джерел живлення та місць для розмноження.

Використання інсектицидного протруювання насіння дозволяє захистити молоді сходи в найбільш чутливий період розвитку культури.

Крайові обробки посівів контактними інсектицидами в період початку масового виходу жуків з ґрунту дозволяють запобігти їхньому поширенню по всьому полю.

• Впровадження сівозмін із чергуванням культур, які не є переважними для шкідника.
• Моніторинг чисельності імаго за допомогою світлових пасток у вечірній час.
• Підтримання високої агротехнічної культури вирощування.