Стебловий довгоносик бавовнику

Стебловий довгоносик бавовнику (Pempherulus affinis) — це небезпечний шкідник, який належить до родини довгоносиків (Curculionidae). Доросла комаха має видовжене тіло, довжина якого зазвичай не перевищує кількох міліметрів.

Тіло жука вкрите щільними лусочками, колір яких варіюється від темно-коричневого до чорного. Завдяки такому забарвленню комаха майстерно маскується на стеблах рослини-господаря.

Личинка довгоносика безнога, має білий або світло-жовтий відтінок. Вона веде прихований спосіб життя, повністю розвиваючись всередині стебла, де живиться внутрішніми тканинами.

Лялечка шкідника формується безпосередньо у внутрішніх тканинах стебла, де вона захищена від зовнішнього середовища коконом, спорудженим личинкою перед перетворенням.

Дорослі особини мають досить міцний хітиновий покрив, що робить їх стійкими до впливу несприятливих погодних умов у ранній весняний період.

Головною культурою, якій шкодить цей паразит, є бавовник. Імаго та личинки здатні завдати значних збитків як молодим, так і дорослим рослинам протягом усього вегетаційного періоду.

Шкідник атакує стебла, прогризаючи в них глибокі ходи. Це призводить до серйозних порушень фізіологічних процесів всередині рослини, що значно знижує врожайність.

Внаслідок пошкоджень погіршується доставка води та поживних речовин до верхніх ярусів рослини, що спричиняє передчасне в'янення та відмирання пагонів.

При масовому розмноженні стеблового довгоносика спостерігається масове вилягання посівів, оскільки структура стебла критично слабшає під впливом внутрішніх ходів личинок.

Окрім безпосередньої шкоди, ходи шкідника відкривають шлях для вторинних інфекцій, таких як патогенні бактерії та гриби, що призводить до гниття тканин.

Однією з перших ознак ураження є помітна деформація стебла та поява наростів або здуть в місцях розвитку личинок у нижній частині рослини.

На корі можна виявити невеликі отвори круглої форми — це місця, через які дорослі жуки залишають стебло після завершення циклу розвитку.

Рослини, уражені довгоносиком, часто виглядають пригніченими, їхній ріст сповільнюється, а листя набуває хлоротичного відтінку через порушення живлення.

У спекотні дні уражені екземпляри втрачають тургор і в’януть раніше за здорові сусідні рослини через пошкоджену провідну систему стебла.

При огляді внутрішньої частини стебла, розрізавши його вздовж, можна побачити лабіринти ходів та залишки життєдіяльності личинок у вигляді екскрементів.

Найефективнішим методом боротьби є агротехнічний підхід, що передбачає дотримання сівозміни з метою розриву циклу розвитку шкідника на одному полі.

Знищення пожнивних решток шляхом глибокої оранки після збору врожаю є критично важливим етапом, оскільки більшість личинок зимує у стеблах.

Регулярне видалення бур'янів родини мальвових, які слугують природними резерватами для стеблового довгоносика, значно зменшує рівень інвазії посівів бавовнику.

Хімічний захист передбачає використання інсектицидів контактно-системної дії в період міграції дорослих жуків до моменту відкладання ними яєць.

• Застосування стійких сортів бавовнику.
• Моніторинг чисельності популяції феромонними пастками.
• Забезпечення оптимального живлення для швидкого росту рослин.
• Своєчасна боротьба з бур'янами-резерваторами.