Багатошипистий борошнистий червець

Багатошипистий борошнистий червець (Peliococcus multispinus) належить до родини борошнистих червеців (Pseudococcidae) ряду напівтвердокрилих. Це комаха, тіло якої вкрите специфічним восковим нальотом білого кольору.

Самки мають овальне тіло, що за формою нагадує щиток, і сягають кількох міліметрів у довжину. Головною діагностичною ознакою є наявність численних воскових виростів по периметру тіла, які візуально нагадують дрібні шипи.

Личинки (бродяжки) дуже рухливі, що дозволяє їм легко розселятися по всій поверхні рослини або переходити на сусідні екземпляри. Дорослі самці мають крила та ведуть короткочасний спосіб життя, спрямований на розмноження.

Цей вид часто маскується, ховаючись у важкодоступних місцях, зокрема у вузлах листків, щілинах кори або біля основ пагонів. Для точного визначення виду потрібне вивчення мікроскопічної структури воскових залоз.

Вид поширений у різних кліматичних зонах і здатний розвиватися як у відкритому ґрунті, так і в теплично-парникових умовах, де він завдає особливої шкоди декоративним культурам.

Шкідник вражає широкий спектр культур, включаючи плодові дерева, ягідники, виноград та кімнатні рослини. Він висмоктує сік з усіх частин рослини, особливо з молодих пагонів та листя.

Внаслідок втрати поживних речовин рослина слабшає, припиняється її ріст, спостерігається деформація листя, а в подальшому — масове опадання зав’язей та плодів.

Продуктом життєдіяльності червеця є медвяна роса — солодка липка рідина, яка забруднює рослину. На цьому субстраті активно розвиваються сажкові грибки, що вкривають листя чорним шаром.

Розвиток грибка перешкоджає нормальному фотосинтезу, що призводить до ще більшого пригнічення фізіологічних процесів та зниження врожайності уражених культур.

Крім прямого механічного пошкодження, ці комахи можуть виступати переносниками вірусних інфекцій, що значно ускладнює лікування уражених насаджень і може призвести до їх повної загибелі.

Активність багатошипистого борошнистого червеця починається ранньою весною, коли температура повітря стає сприятливою для розвитку перезимувалих личинок.

Найінтенсивніший розвиток популяції припадає на літній період, коли високі температури дозволяють кожній генерації швидше дозрівати та збільшувати чисельність колонії.

Зимують переважно личинки різних віків та дорослі самки у затишних місцях: під корою, у ґрунті біля кореневої шийки або в залишках рослинності на полі.

Протягом сезону в теплицях може розвиватися до 5-6 поколінь, тоді як у відкритому ґрунті цикл розмноження залежить від географічної широти та погодних умов.

Масове розмноження найчастіше спостерігається у другій половині літа, коли на рослинах з’являється найбільша кількість молодих ніжних пагонів, зручних для живлення.

Найперша ознака — поява білих «ватних» грудочок на стовбурах або нижньому боці листків, що є восковими оотеками (яйцевими мішками) самок.

Липке листя, вкрите прозорим нальотом медвяної роси, яскраво свідчить про наявність колоній червеців, навіть якщо самих комах ще важко помітити при поверхневому огляді.

Чорний або сірий наліт сажкового грибка є вторинною ознакою, яка з’являється, коли популяція червеця вже стала досить численною і виділяє достатньо паді.

Сповільнення росту верхівок пагонів та скручування листових пластинок є наслідком постійного виснаження рослини внаслідок живлення шкідника.

При детальному огляді пазух листків можна побачити дрібних, рухливих або нерухомих комах, вкритих білим порошкоподібним нальотом, які щільно притиснуті до тканин рослини.

Агротехнічні заходи включають видалення та знищення сильно уражених пагонів, а також регулярне проріджування крони для кращої вентиляції та світлопроникності.

Хімічний захист передбачає використання інсектицидів системної дії, які проникають у сік рослини, роблячи її токсичною для шкідника, що живиться ним.

Біологічний метод є високоефективним у закритому ґрунті завдяки використанню хижих комах (ентомофагів), які активно поїдають червеців на всіх стадіях розвитку.

Для покращення дії інсектицидів часто додають прилипачі, оскільки восковий наліт на тілі червеця є природним захистом, який відштовхує водні розчини препаратів.

• Регулярний огляд рослин на наявність симптомів.
• Використання мінеральних олив для боротьби з личинками.
• Дотримання карантинних правил при ввезенні нових рослин.
• Видалення бур’янів, які можуть слугувати проміжними господарями.