Пелегрина

Рід Pelegrina належить до родини павуків-скакунів (Salticidae). Це дрібні хижі павукоподібні, які не плетуть ловчих сіток, а активно полюють, використовуючи свій надзвичайно розвинений зір.

Дорослі особини мають компактне тіло з вираженим головогрудним щитом. Забарвлення часто варіюється від коричневого до сірого з білими або темними плямами, що забезпечує відмінне маскування на корі дерев.

Відмінною рисою є наявність чотирьох пар очей, розташованих у три ряди. Передні серединні очі дуже великі, що дозволяє їм точно оцінювати відстань до здобичі перед стрибком.

Самці та самки можуть відрізнятися за зовнішнім виглядом, особливо за будовою педипальп та інтенсивністю забарвлення. Статевий диморфізм допомагає їм знаходити партнерів у період розмноження.

Хоча більшість видів є корисними ентомофагами, у певних умовах вони можуть ставати небажаними гостями в агроценозах, ускладнюючи контроль над іншими комахами.

Прямої шкоди культурним рослинам у вигляді поїдання тканин пелегрина не завдає. Будучи облігатними хижаками, вони харчуються переважно дрібними комахами, що мешкають у кронах дерев та на чагарниках.

Проте висока щільність популяції павуків-скакунів у садах може порушувати біологічний баланс, знищуючи корисних комах-запилювачів або природних ворогів основних шкідників.

У тепличних господарствах їх присутність може бути небажаною, якщо вони починають полювати на ентомофагів, спеціально запущених для боротьби з попелицями або кліщами.

Необережне використання інсектицидів широкого спектра дії часто призводить до загибелі корисних хижаків, що провокує спалахи чисельності справжніх шкідників.

Загалом, статус пелегрини в агрономії класифікується скоріше як супутній вид, що потребує уваги при плануванні інтегрованої системи захисту саду.

Цикл розвитку пелегрини напряму залежить від температурного режиму. Активність особин починається навесні, коли середньодобові температури перевищують поріг +10 градусів.

Пік життєвої активності припадає на період цвітіння плодових культур, коли в саду спостерігається найбільше різноманіття кормових об'єктів — дрібних комах.

Самки відкладають яйця в невеликі кокони, які розміщують у затишних місцях: під лусками кори, у тріщинах деревини або у згорнутому листі рослин.

Зимують дорослі особини та личинки у захищених укриттях, часто знаходячи притулок у підстилці або глибоких тріщинах кори старих дерев.

Кількість поколінь на рік варіюється залежно від кліматичної зони, зазвичай складаючи одну або дві генерації в умовах помірного клімату.

Основною ознакою присутності пелегрини є виявлення специфічних «стрибаючих» особин на листках та гілках у сонячну погоду.

На відміну від павутинних кліщів, вони не залишають густої павутини, проте можуть створювати невеликі павутинні укриття для линьки або відкладання яєць.

При візуальному огляді можна помітити характерні різкі переміщення по поверхні листка під час наближення людини або іншої істоти до павука.

Наявність порожніх яєчних коконів під корою старих дерев може свідчити про місця розмноження популяції у вашому саду.

Іноді їх присутність побічно підтверджується зниженням чисельності дрібних комах у певних зонах крони, де локалізована мисливська територія павука.

Спеціальних заходів боротьби, спрямованих виключно на знищення пелегрини, в агрономії зазвичай не застосовують, оскільки вони частіше приносять користь, ніж шкоду.

Основним методом регулювання чисельності є підтримання екологічної рівноваги та відмова від надмірного застосування токсичних пестицидів.

У промислових садах рекомендується використання вибіркових інсектицидів, які впливають лише на цільові об'єкти, зберігаючи хижу ентомофауну.

• Очищення стовбурів дерев від старої кори для ліквідації місць зимівлі.
• Використання феромонних пасток для точного моніторингу шкідників.
• Створення «живих огорож» із нектароносів для залучення корисних комах.

Застосування біологічних засобів захисту рослин, таких як ентомопатогенні гриби, є бажаним, оскільки вони мають щадну дію на павукоподібних.