Пегомія Ернандеса

Пегомія Ернандеса (лат. Pegomya hernandezi) належить до родини квіткарки (Anthomyiidae) ряду двокрилих. Зовні це невелика муха, яка морфологічно близька до інших видів мух-мінерів, що поширені в агроценозах.

Ідентифікація імаго є складною через дрібні розміри та зовнішню подібність із близькоспорідненими видами мух-квіткарів. Фахівці визначають вид за особливостями будови геніталій самців та специфічними мікроструктурами хітинового покриву.

Личинки цього виду ведуть прихований спосіб життя, будучи типовими мінуючими організмами. Вони мають циліндричне тіло, звужене до головного кінця, і характерний ротовий апарат, адаптований для руйнування рослинних тканин.

Життєвий цикл тісно пов'язаний із фенологією розвитку кормових рослин. Муха проходить стадії яйця, трьох віків личинки, пупарія (у ґрунті) та імаго, що є типовим для представників роду Pegomya.

Популяційна динаміка сильно залежить від температурного режиму та вологості ґрунту, де зимують лялечки. Масовий виліт імаго зазвичай збігається з початком активної вегетації рослин-господарів.

Основна шкода завдається личинками, які прокладають ходи (міни) всередині листкових пластинок. Це призводить до порушення процесів фотосинтезу та передчасного в'янення пошкоджених частин рослини.

Спектр рослин, що пошкоджуються, включає переважно види з родини Амарантові, зокрема різні види лободових, включаючи буряк та споріднені бур'яни.

При високій чисельності шкідника пошкоджене листя жовтіє, сохне і відмирає, що веде до суттєвого зниження товарної якості продукції та зменшення загальної врожайності коренеплодів або листкової маси.

Пошкодження молодих сходів є особливо небезпечним, оскільки воно може призвести до загибелі рослини на ранніх етапах розвитку. Дорослі особини також можуть живитися нектаром і соками рослин, але основну шкоду завдають саме личинки.

Ослаблені рослини стають більш вразливими до вторинних інфекцій, таких як грибкові та бактеріальні гнилі, що проникають крізь пошкоджені личинковими ходами тканини листка.

Перше покоління імаго з'являється навесні, коли температура ґрунту на глибині залягання пупаріїв досягає оптимальних значень для розвитку шкідника.

Літ мух розтягнутий у часі, що зумовлено нерівномірним виходом особин із діапаузи. Протягом вегетаційного періоду може розвиватися кілька поколінь залежно від кліматичної зони.

Найбільш інтенсивне зараження рослин спостерігається в період активного росту вегетативної маси, коли на культурі є достатня кількість ніжних молодих листків.

У другій половині літа чисельність популяції може коливатися, що залежить від активності природних ентомофагів, які паразитують на личинках і лялечках мухи.

Завершення циклу розвитку відбувається з настанням осені, коли лялечки йдуть у діапаузу в ґрунті, залишаючись там до наступного весняного сезону.

Основною ознакою ураження є видимі світлі або коричневі звивисті ходи всередині тканини листка. На відміну від інших шкідників, ходи пегомії мають специфічну форму, що розширюється в міру росту личинки.

• Наявність плям-мін неправильної форми на листі.
• В'янення країв листка при сильному ураженні.
• Присутність личинок всередині тканин при розтині міни.
• Потемніння та відмирання ділянок листкової пластини.
• Зниження темпів росту рослини в цілому.

Основним заходом боротьби є дотримання сівозміни з просторовою ізоляцією посівів від ділянок, де вирощувалися бурякові культури в попередньому сезоні.

Глибока зяблева оранка допомагає знищити значну частину популяції шкідника, що перебуває в стадії пупарія у верхньому шарі ґрунту, утруднюючи виліт імаго навесні.

Важливо проводити своєчасне знищення бур'янів із родини лободових, які є резерваторами шкідника в міжсезоння та служать джерелом первинного зараження культурних рослин.

При високому ступені заселення посівів застосовуються інсектициди системної або контактно-кишкової дії, дозволені до використання в сільському господарстві, згідно з регламентом для боротьби з мінуючими мухами.

Біологічний метод включає залучення ентомофагів, таких як браконіди, які вражають личинок всередині мін, що допомагає природним шляхом стримувати чисельність шкідника в агроценозах.