Бурякова мінуюча муха

Бурякова мінуюча муха належить до родини квіткарки (Anthomyiidae), ряд двокрилі. Доросла особина має довжину тіла близько 6-7 мм, забарвлення варіюється від сірого до жовтувато-сірого кольору.

Голова мухи оснащена характерними світлими щетинками, крила прозорі з жовтуватою основою. Личинки шкідника безногі, червеподібні, досягають у довжину 8 мм, мають білуватий або злегка жовтуватий відтінок.

Лялечки мухи формуються в ґрунті та мають темно-коричневу, бочкоподібну форму, що дозволяє їм успішно перезимовувати у верхньому шарі землі.

Цикл розвитку комахи залежить від кліматичних умов і включає розвиток кількох поколінь протягом одного вегетаційного сезону.

Яйця мухи дрібні, білі, відкладаються групами на нижню сторону листкових пластин кормових рослин, що ускладнює їх виявлення при звичайному огляді.

Основним об'єктом живлення шкідника є цукровий, столовий та кормовий буряк. Також муха може пошкоджувати лободові бур'яни, такі як лобода або мар біла.

У роки масового розмноження популяції комах можуть завдавати значної шкоди посівам, знижуючи загальну вегетативну масу рослин.

Пошкодження молодих сходів буряків найбільш небезпечне, оскільки воно призводить до уповільнення темпів росту і може викликати передчасну загибель листя.

У дорослих рослин пошкодження листя знижує площу фотосинтезуючої поверхні, що прямо позначається на накопиченні цукру в коренеплодах.

Шкідливість проявляється не тільки в втраті врожаю, але й у погіршенні його товарної якості, а також у підвищенні сприйнятливості рослин до вторинних інфекцій.

Виліт перезимували особин мухи зазвичай починається навесні, коли температура ґрунту досягає 8–10 градусів Цельсія, що часто збігається з появою сходів буряків.

Найбільша активність імаго спостерігається в ранкові та вечірні години при теплій і помірно вологій погоді.

Розвиток першого покоління личинок відбувається наприкінці травня або на початку червня, коли вони починають активно живитися тканинами листя.

Друге і наступні покоління мухи розвиваються протягом липня та серпня, що вимагає постійного моніторингу полів у другій половині літа.

Восени, після збирання врожаю, лялечки йдуть у діапаузу в ґрунті, де залишаються до наступного весняного сезону.

Характерною ознакою життєдіяльності личинок є поява «мін» — специфічних ходів всередині листкової пластинки, які виглядають як світлі, здуті плями.

Згодом уражені ділянки листка підсихають, темніють і можуть випадати, утворюючи в листку наскрізні отвори.

При високій щільності личинок міни зливаються, що призводить до повної деформації та засихання цілих листків буряка.

Наявність екскрементів личинок всередині ходів надає мінам бруднуватого відтінку, що дозволяє відрізнити їх від пошкоджень іншими видами комах.

• Пожовтіння країв листкових пластин.
• Наявність прозорих «вікон» у тканині листка.
• Масове скручування ураженого листя.
• Зниження тургору у молодих рослин.

Найважливішою мірою боротьби є дотримання сівозміни, що виключає вирощування буряків на одному місці частіше ніж раз на 3-4 роки.

Глибока зяблева оранка допомагає знищити значну частину лялечок, що знаходяться в ґрунті, що знижує чисельність майбутньої генерації мухи.

Знищення бур'янів із родини лободових навколо полів є обов'язковою умовою для стримування розмноження шкідника.

При досягненні порога шкодочинності рекомендується проведення хімічних обробок інсектицидами системної або контактно-кишкової дії.

Своєчасне підживлення рослин азотними та фосфорними добривами підвищує їх стійкість до пошкоджень і сприяє швидкому відростанню нової листкової маси.