Несправжня щитівка туєва

Несправжня щитівка туєва — це дрібна комаха, яка належить до родини Coccidae. Дорослі самиці мають напівкулясте тіло коричневого кольору, довжиною близько 3-4 мм, що щільно кріпиться до кори рослини.

На відміну від справжніх щитівок, у них немає окремого воскового щитка. Захисний покрив утворений власною шкірою комахи, яка з часом стає твердою та набуває темно-коричневого відтінку.

Життєвий цикл включає стадії яйця, личинки та дорослої особини. Чоловічі особини зустрічаються надзвичайно рідко і майже не беруть участі у життєдіяльності колонії.

Зимують личинки другого віку в щілинах кори. Вони пристосовані до низьких температур і починають активне живлення одразу після настання перших теплих днів весни.

Комаха веде напівсидячий спосіб життя, висмоктуючи сік з рослини, що робить її виявлення складним на ранніх стадіях розвитку колонії.

Основною кормовою базою є туя, ялівець, тис та кипарисовик. Рослини, уражені великою кількістю комах, поступово слабшають і втрачають свій природний декоративний вигляд.

Шкідник висмоктує сік із молодих пагонів, що призводить до їх викривлення та засихання. Пошкоджені гілки стають крихкими та втрачають колір, стаючи сірими або жовтими.

Виділення солодкого секрету, відомого як «падь», сприяє розмноженню сажкових грибків. Ці грибки вкривають хвою чорним нальотом, що блокує доступ світла до клітин.

Масове розмноження шкідника може призвести до відмирання цілих гілок, а іноді й до загибелі всієї рослини, особливо у молодих дерев, що не мають розвиненого імунітету.

Ураження несправжньою щитівкою значно знижує стійкість хвойних до інших патогенів, морозів та несприятливих погодних умов.

Активізація перезимувалих личинок спостерігається на початку весни при підвищенні температури повітря. У квітні вони переходять на молоді гілочки для інтенсивного живлення.

Відкладання яєць самицями відбувається в травні та червні. Кожна самиця може відкласти велику кількість яєць, які залишаються під її тілом до вилуплення.

Вихід личинок-бродяжок припадає на червень-липень. Це критичний період для ефективної хімічної обробки саду, оскільки молоді личинки ще не мають міцного захисного покриву.

До осені личинки другого віку завершують свій ріст і мігрують у безпечні місця для зимівлі. У цей час вони знову стають малорухливими.

За вегетаційний сезон розвивається лише одна генерація, але через велику плідність шкідник швидко заселяє всю крону рослини.

Появу шкідника можна помітити за характерними коричневими горбками на пагонах. На початкових етапах їх легко прийняти за природну частину кори.

Однією з найперших ознак є липкий наліт на хвої, який притягує пил. Часто навколо таких дерев збирається багато мурах, які живляться солодкими виділеннями щитівок.

Потемніння хвої, поява чорного нальоту (сажистий гриб) та часткове опадання хвої — це вірні ознаки того, що колонія шкідника вже стала чисельною.

Пожовтіння пагонів, що поступово переходять у коричневий колір, свідчить про глибоке ураження судинної системи рослини.

• Коричневі опуклі утворення на гілках.
• Липкий наліт на гілках (медвяна роса).
• Наявність чорного нальоту від сажистого гриба.
• Активність мурах на кроні туї.
• Відмирання окремих гілок або верхівок.

Боротьбу слід розпочинати з ранньої весни, застосовуючи профілактичні обприскування інсектицидами, що дозволяє знищити шкідника до початку активної яйцекладки.

Використання системних препаратів (неонікотиноїдів) є найбільш дієвим методом, оскільки отрута розподіляється по всій рослині разом із соком.

Обробки потрібно проводити в період виходу бродяжок (початок літа), оскільки в цей час комахи найбільш вразливі для дії контактних інсектицидів.

Важливо забезпечити добру агротехніку: правильний полив та підживлення допомагають рослині швидше відновлюватися після пошкоджень та легше переносити стрес.

Видалення сильно уражених гілок та їх подальше спалювання є обов'язковим заходом для зменшення інфекційного фону в саду.