Паратиленхус

Паратиленхус (Paratylenchus) належить до родини Paratylenchidae, ряд Tylenchida. Це дрібні ектопаразитичні нематоди, довжина тіла яких зазвичай не перевищує 0,3–0,4 мм.

Зовні шкідник нагадує тонку нитку, яку можна побачити лише під мікроскопом. Ключовою ознакою є наявність міцного стилета для проколювання клітин коріння.

Самки часто мають дещо округлу або вигнуту форму тіла, тоді як самці дуже рухливі, але у багатьох видів ротовий апарат відсутній, тому вони не живляться.

Життєвий цикл складається з яйця, чотирьох личинкових стадій та дорослої особини. Розмноження відбувається досить швидко за сприятливих умов середовища.

Ці нематоди мешкають переважно у прикореневій зоні, надаючи перевагу легким, добре аерованим ґрунтам, де волога полегшує їх пересування до коренів.

Паратиленхуси — це поліфаги, які вражають широкий спектр культур, включаючи плодові дерева, овочі, суницю та багато декоративних рослин.

Найбільше страждають молоді саджанці та розсада, що призводить до суттєвих втрат врожаю у розплідниках та тепличному господарстві.

Шкода полягає у постійному травмуванні коріння, через яке нематоди висмоктують поживні речовини, що значно послаблює життєздатність рослини.

Пошкодження, нанесені стилетом, відкривають шлях для проникнення вторинної інфекції, такої як грибкові та бактеріальні гнилі кореневої системи.

Висока чисельність шкідника у ґрунті може призвести до повного пригнічення коренів, зупинки росту рослини та її загибелі під час стресових умов.

Наземні симптоми ураження паратиленхусом є неспецифічними і часто нагадують дефіцит поживних речовин або реакцію на посуху, що ускладнює діагностику.

Рослини суттєво відстають у рості, листя може жовтіти або набувати хлоротичного відтінку, зменшується загальна вегетативна маса рослин.

Коренева система ураженої рослини виглядає слаборозвиненою, спостерігається відмирання дрібних корінців та відсутність активних кореневих волосків.

При обстеженні поля іноді помітні осередки ураження, де рослини виглядають значно гірше, ніж на сусідніх здорових ділянках ґрунту.

Для підтвердження присутності шкідника необхідно проведення лабораторного фітогельмінтологічного аналізу зразків ґрунту з ризосфери.

Агротехнічні методи включають використання здорового садивного матеріалу, отриманого з розплідників, які контролюються на наявність нематод.

Дотримання сівозміни з використанням культур, що не є господарями для паратиленхуса, допомагає зменшити популяцію шкідника у ґрунті.

Важливим заходом є хімічна дезінфекція ґрунту (фумігація) перед посадкою цінних культур у теплицях або інтенсивних садах.

Застосування біологічних препаратів на основі ентомопатогенних грибів дозволяє стримувати чисельність нематод при інтегрованому захисті.

Забезпечення оптимального рівня живлення та регулярне поливання допомагають рослинам долати стрес, спричинений пошкодженням кореневої системи.