Паратриходорус іспанус

Паратриходорус іспанус (Paratrichodorus hispanus) належить до типу Нематоди, класу Enoplea, ряду Triplonchida та родини Trichodoridae. Це мікроскопічний ґрунтовий черв'як-ектопаразит.

На відміну від багатьох інших нематод, цей шкідник має унікальний ротовий апарат у формі «онхіостиля» — порожнистої вигнутої голки для проколювання стінок кореневих клітин.

Тіло нематоди має циліндричну форму та світле забарвлення, тому її майже неможливо побачити неозброєним оком у ґрунтовому субстраті.

Ідентифікація виду можлива лише під час лабораторної фітосанітарної експертизи через близьку морфологічну схожість з іншими представниками родини.

Самці та самки мають специфічну будову статевої системи, що є ключовим діагностичним ознакою при визначенні виду під мікроскопом.

Основну шкоду Paratrichodorus hispanus завдає широкому спектру сільськогосподарських культур, включаючи овочеві, зернові та декоративні рослини.

Найбільш чутливими до паразитування є картопля, томати, морква та різні види салату, що вирощуються як у відкритому, так і в закритому ґрунті.

Шкідник віддає перевагу легким, піщаним та супіщаним ґрунтам, де його переміщення між частинками ґрунту відбувається найвільніше.

Крім висмоктування поживних речовин з коренів, нематода є небезпечним вектором перенесення вірусів, наприклад, вірусу брязкальця тютюну (TRV).

Зараження цим вірусом призводить до тяжких деформацій плодів та втрати товарної якості врожаю, що робить боротьбу з нематодою вкрай важливою.

Активність нематоди тісно пов'язана з температурою та вологістю ґрунту, починаючи з моменту прогрівання землі навесні до осінніх холодів.

В умовах закритого ґрунту (теплиці, парники) паразит може зберігати високу активність протягом усього року за сприятливих умов.

Найактивніше розмноження та міграція особин спостерігаються в періоди з достатнім зволоженням, оскільки тонка плівка води необхідна їм для руху.

Зимують особини на всіх стадіях розвитку в глибоких шарах ґрунту або в прикореневій зоні багаторічних бур'янів, що виступають як резерватори.

За настання несприятливих факторів (посуха, відсутність господаря) чисельність популяції може знижуватися, але шкідник має високу здатність до виживання.

Первинною ознакою зараження є загальне пригнічення розвитку рослин: затримка росту, хлороз листя та зниження тургору навіть за регулярного поливу.

Коренева система виглядає недорозвиненою, часто спостерігається «розгалуження» або некроз кінчиків коренів, через що вони не можуть засвоювати вологу.

• Пожовтіння та скручування листкових пластин.
• Зниження загальної біомаси врожаю.
• Поява на плодах плямистості або некротичних кілець вірусної етіології.
• Нерівномірність сходів та випадання рослин на окремих ділянках поля.

При сильному зараженні молоді рослини можуть повністю загинути, що призводить до утворення «лисин» на полі.

Основою контролю є дотримання сівозміни: виключення культур-господарів із обороту на заражених ділянках мінімум на 2-3 роки.

Важливим заходом є ретельна боротьба з бур'янами, оскільки багато з них слугують резерваторами для нематод та вірусів, що вони переносять.

Ефективним агротехнічним методом вважається знезараження ґрунту шляхом термічної обробки або використання біопрепаратів на основі грибів-антагоністів.

У спеціалізованих господарствах застосовують нематоциди, проте їх використання потребує суворого дотримання регламентів та екологічного контролю.

Рекомендується регулярний лабораторний моніторинг ґрунту до висадки культур, щоб оцінити щільність популяції паразита та вжити превентивних заходів.