Паралелома

Паралелома (Parallelomma) належить до родини мух-гнойовиків (Scathophagidae), ряд Двокрилі (Diptera). Дорослі особини є невеликими мухами, що зазвичай мешкають поблизу вологих місць та сільськогосподарських угідь.

Зовні імаго мають струнке тіло, вкрите тонкими волосками, забарвлення варіюється від жовтувато-коричневого до сіруватого. Голова чітко виражена, з розвиненим ротовим апаратом, пристосованим для живлення соками рослин.

Личинки паралеломи — це типові безногі личинки мух черв'якоподібної форми, білого або жовтуватого кольору. Вони мають добре розвинені щелепові гачки для живлення тканинами рослин.

Визначення виду потребує лабораторного аналізу, оскільки візуально дорослі особини можуть бути схожі з іншими представниками родини Scathophagidae. Головною ознакою є будова геніталій самців.

Розвиток комахи відбувається з повним перетворенням, що включає стадії яйця, личинки, лялечки та дорослої особини, кожна з яких має свої екологічні потреби.

Основними культурами, що пошкоджуються личинками паралеломи, є злакові рослини, зокрема пшениця, жито та ячмінь. Шкідник найчастіше зустрічається у посівах ранніх зернових.

Личинки проникають всередину стебел, де вони харчуються м'якими тканинами, що порушує нормальний рух поживних речовин та води до колоса.

Окрім культурних злаків, вид може розвиватися на різних дикорослих трав'янистих рослинах, що дозволяє популяції зберігатися поблизу полів у періоди відсутності основної бази живлення.

Ступінь шкодочинності залежить від фази розвитку рослини та щільності популяції, при масовому зараженні можлива втрата значної частини врожаю зерна.

Пошкоджені стебла втрачають стійкість, що призводить до вилягання посівів і ускладнює збирання, знижуючи якість та кількість товарного зерна.

Літ імаго паралеломи зазвичай починається ранньою весною, як тільки встановлюються додатні температури, що збігається з фазою кущіння зернових культур.

Відкладання яєць відбувається безпосередньо на вегетативні частини молодих рослин, забезпечуючи личинкам швидкий доступ до їжі після виходу з яйця.

Активність комах сильно залежить від погодних умов: волога та помірно тепла погода сприяє швидкому розвитку личинкової стадії та підвищує виживаність популяції.

Цикл розвитку виду протягом року може бути одно- або двопоколінним залежно від кліматичної зони та температурного режиму сезону.

Зимують комахи найчастіше на стадії пупарія в ґрунті або в залишках стерні, що забезпечує захист від несприятливих умов середовища.

Першою ознакою зараження посівів є в'янення та пожовтіння центрального листка в розетці, що часто плутають з нестачею вологи чи мінеральних добрив.

При уважному огляді на стеблах можна виявити вхідні отвори, зроблені личинками під час проникнення в тканину, що часто супроводжується потемнінням.

Внутрішній огляд стебла показує наявність ходів, проїдених личинкою, та екскрементів шкідника, що руйнує провідні тканини стебла.

Через пошкодження стебла рослини погано розвиваються, утворюють дрібні, щуплі колоски або зовсім не виколошуються, залишаючись у фазі недорозвиненого стебла.

• наявність листя, що засихає, у вузлі кущіння;
• уповільнення росту уражених рослин;
• наявність личинок при розщепленні стебла.

Основною мірою боротьби є дотримання сівозміни, яка виключає повернення зернових культур на те саме поле раніше, ніж через два-три роки.

Важливим агротехнічним заходом є якісне загортання рослинних залишків та глибока зяблева оранка, що знищує місця зимівлі пупаріїв шкідника.

Вчасні строки сівби дозволяють рослинам швидше пройти найбільш вразливі фази розвитку, роблячи їх менш доступними для відкладання яєць імаго.

При досягненні економічного порогу шкодочинності рекомендується застосування інсектицидів системної дії, які проникають у тканини рослини та знищують личинок.

Моніторинг чисельності популяції за допомогою пасток або регулярних обстежень посівів допомагає вчасно ухвалити рішення про необхідність хімічного захисту.