Великий сосновий довгоносик

Дорослий жук досягає довжини від 7 до 14 мм. Його тіло має темно-буре або майже чорне забарвлення, вкрите дрібними золотистими лусочками.

Головотрубка в цього виду довга та потужна, що є характерною ознакою родини довгоносиків. На надкрилах чітко видно ряди крапок та невеликі жовтуваті плями.

Личинка великого соснового довгоносика біла, безнога, з темною головою. Вона розвивається у корінні пнів, живлячись камбієм та деревиною.

Лялечка вільного типу, розвивається у спеціальній колисці, яку личинка вигризає в деревині кореня або безпосередньо в ґрунті біля кореня.

Для розпізнавання виду слід звертати увагу на специфічні місця перебування: свіжі вирубки та молоді хвойні насадження поблизу них.

Шкоду завдають імаго, які обгризають кору на молодих саджанцях сосни, ялини, ялиці та інших хвойних дерев.

Вони пошкоджують переважно ділянку кореневої шийки, але часто обгризають кору вздовж усього стовбура, що призводить до загибелі деревця.

Найбільше страждають саджанці віком від 1 до 7 років, що висаджені на місці нещодавно зрубаних лісових ділянок.

Личинки шкоди молодим саджанцям не завдають, оскільки їхній розвиток пов'язаний виключно з корінням старих пнів або відмерлих дерев.

Пошкоджені дерева втрачають тургор, їхня хвоя жовтіє, а згодом вони засихають, що призводить до зрідження лісових культур.

Жуки виходять із місць зимівлі ранньою весною, коли температура ґрунту стає достатньо високою для їхньої активності.

Найвища інтенсивність харчування припадає на період масового виходу — кінець весни та початок літа, що збігається з фазою активного росту саджанців.

Літня спека може дещо знижувати активність шкідників, але в кінці літа спостерігається друга хвиля харчування молодими жуками.

Зимують переважно дорослі жуки у лісовій підстилці, а також личинки різних вікових стадій у корінні зрубаних дерев.

Повний цикл розвитку становить від одного до трьох років, залежно від температурного режиму та вологості повітеря та ґрунту.

Першою ознакою є поява ран на стовбурцях саджанців, де кора обгризена до деревини. Такі рани зазвичай розташовані біля самої поверхні ґрунту.

Навколо пошкоджених саджанців можна помітити сліди життєдіяльності шкідника — екскременти та дрібні частинки кори.

У хвойних насадженнях спостерігається передчасне пожовтіння хвої, що свідчить про порушення живлення рослини через пошкодження стовбура.

На пнях у місцях вирубок видно характерні звивисті ходи личинок, забиті буровим борошном, що вказує на розмноження популяції.

При огляді ділянки можна знайти самих жуків, які ховаються під корою пнів або в ґрунті біля основи молодих дерев у денний час.

Важливим агротехнічним заходом є відстрочка садіння лісових культур на свіжих вирубках на 2-3 роки до повного відмирання кореневих систем пнів.

Використання саджанців із закритою кореневою системою підвищує їхню приживлюваність та стійкість до пошкоджень у початковий період.

Застосовують пастки з відрізків свіжої соснової деревини, які регулярно оглядають та знищують разом із жуками, що зібралися на них.

У разі значної загрози застосовують обробку посадкового матеріалу інсектицидами контактної дії перед висаджуванням у ґрунт.

Знищення порубкових решток та розкорчування пнів допомагає позбавити шкідника місць розмноження личинок, зменшуючи чисельність майбутніх поколінь.