Новозеландський підземний метелик

Новозеландський підземний метелик (Oxycanus cervinatus) — представник ряду лускокрилих (Lepidoptera), що належить до родини тонкопрядів (Hepialidae). Дорослий метелик має великі розміри та забарвлення, що дозволяє йому ефективно маскуватися серед сухої рослинності.

Найбільшу загрозу для сільського господарства становлять саме личинки. Гусениці цього виду живуть у вертикальних норах під землею, виходячи на поверхню лише для живлення, що робить їх важкодоступними для багатьох засобів захисту.

Шкідник активно пошкоджує багаторічні трави на пасовищах, конюшину, а також молоді посіви злакових культур. Пошкодження кореневої системи часто призводить до загибелі рослин та суттєвого зниження врожайності зеленої маси.

Через особливості живлення гусениці підрізають рослини біля основи або повністю поїдають їх. Особливо вразливими є посіви в період раннього розвитку, коли коренева система ще недостатньо зміцніла, щоб протистояти пошкодженням.

Літ метеликів припадає на осінні місяці, коли самки відкладають велику кількість яєць на поверхню ґрунту. Розвиток личинок триває протягом зимового та весняного періодів, коли забезпечується достатня вологість ґрунту.

Активне харчування гусениць спостерігається з пізньої зими до пізньої весни. Саме в цей час агрономи фіксують найбільші пошкодження на полях, оскільки личинки стають більшими та потребують значно більше поживних речовин для подальшого метаморфозу.

Типовою ознакою зараження є поява ділянок з мертвою травою, які з часом перетворюються на голі плями на полі. Навколо вхідних отворів нір часто помітно скупчення екскрементів у вигляді невеликих гранул.

Наявність павутинних ниток, що виходять із отворів на поверхню ґрунту, свідчить про інтенсивну активність гусениць у нічний час. При сильному зараженні ґрунт може виглядати дещо пухким через велику кількість нір, пророблених шкідником.

Важливим заходом контролю є дотримання режиму випасу, що перешкоджає масовому відкладанню яєць. Інтенсивне витоптування худобою поверхні ґрунту в період льоту метеликів знижує чисельність шкідника на наступний сезон.

Для хімічного захисту використовують інсектициди контактно-кишкової дії, які застосовуються за допомогою обприскування або внесення гранул. Також перспективним методом вважається використання біологічних агентів, що спеціалізуються на паразитуванні у личинках підземних шкідників.