Малий сосновий короїд

Малий сосновий короїд (Orthotomicus latidens) — це дрібний жук із родини довгоносиків, що спеціалізується на пошкодженні хвойних порід дерев. Доросла особина має циліндричне тіло завдовжки 2–3 мм, забарвлене у бурий колір.

Характерною рисою цього виду є наявність зубців на надкрилах, які допомагають комасі виштовхувати продукти своєї життєдіяльності з ходів. Поверхня тіла вкрита густими щетинками.

Личинки мають С-подібну форму, вони білі, безногі, з чітко вираженою коричневою головою. Розвиток личинок відбувається під корою, де вони прокладають індивідуальні ходи в камбії.

Ці комахи віддають перевагу ослабленим деревам, проте за масового розмноження можуть заселяти і відносно здорові дерева, спричиняючи їх швидке всихання.

Вид поширений по всій території Європи та частини Азії, де зростають хвойні ліси. Комаха досить адаптивна до різних кліматичних зон.

Основним об'єктом живлення є сосна, проте зустрічається на ялинах та кедрах. Шкідник прогризає ходи, пошкоджуючи луб та камбій, що порушує обмін речовин у дерева.

Пошкоджені дерева швидко втрачають життєздатність. Якщо заселення масове, дерево може загинути протягом одного або двох вегетаційних сезонів.

Вторинна шкода полягає в перенесенні спор грибкових інфекцій, які викликають гниль деревини. Це знижує технічну якість деревини в рази.

Шкідник найчастіше вибирає дерева з механічними пошкодженнями, слідами хвороб або ті, що постраждали від засухи. Такі насадження стають осередками розмноження.

Висока шкідливість малого соснового короїда зумовлена його здатністю швидко збільшувати чисельність популяції у відповідних умовах.

Активність шкідника починається навесні, коли середньодобова температура повітря стабілізується на рівні 12–15 градусів тепла. Виліт жуків зазвичай збігається з початком вегетації сосни.

Протягом літа розвивається одна або дві генерації. Друга генерація зазвичай найбільш чисельна, що створює загрозу для лісів у другій половині літа.

Восени жуки переміщуються в місця зимівлі. Найчастіше вони зимують у лісовій підстилці або в нижній частині стовбурів дерев, що залишаються на ділянці.

Життєвий цикл сильно залежить від температури та вологості навколишнього середовища. Тривалі посухи прискорюють розвиток короїда, оскільки опірність дерев падає.

Періодичність вильоту комах є ключовим фактором для планування заходів захисту, зокрема встановлення пасток та проведення санітарних рубок.

Першим та найбільш помітним знаком зараження є бурове борошно — дрібні тирсові залишки, які з'являються біля основи дерева або в тріщинах кори.

Вхідні отвори на стовбурі мають вигляд маленьких дірочок. Навколо них може виділятися смола (живиця), якщо дерево намагається "залити" ходи шкідника.

• Пожовтіння хвої на окремих гілках або по всій кроні.
• Відшарування кори в місцях найбільшої активності короїда.
• Специфічні ходи під корою, які легко виявити при її знятті.
• Посилена активність дятлів на окремих ділянках лісу.
• Зміна кольору кори на більш сірий або тьмяний.

Основним методом контролю є вибіркові або суцільні санітарні рубки. Важливо вчасно видаляти заселені дерева до того, як жуки нового покоління покинуть кору.

Утримання лісу в належному санітарному стані — найкраща профілактика. Регулярна очистка лісу від вітровалів та сухостою зменшує кормову базу шкідника.

Використання феромонних пасток дозволяє відстежувати чисельність популяції та проводити вилов шкідника в місцях найвищої концентрації.

Біологічний захист передбачає підтримку популяцій птахів, зокрема дятлів, які є природними регуляторами чисельності стовбурових шкідників.

У розплідниках хвойних порід застосовують інсектициди системної дії для захисту молодих саджанців від заселення короїдами в період їх максимальної активності.