Курячий кліщ

Рід Ornithonyssus належить до родини Macronyssidae, ряду Mesostigmata. Ці кліщі є зовнішніми паразитами птахів, але в умовах фермерських господарств вони можуть випадково переміщуватися на рослинність.

Зовні це дрібні істоти розміром від 0,5 до 1 мм, колір яких змінюється від сірого до темно-червоного залежно від того, чи живився кліщ кров'ю господаря.

Вони мають виражену здатність до швидкого руху, що дозволяє їм активно переміщуватися поверхнею стебел і листя, шукаючи джерело живлення.

Життєвий цикл включає фази яйця, личинки, протонімфи та дорослої особини. За оптимальних умов розвиток одного покоління займає близько тижня, що забезпечує швидке зростання чисельності популяції.

Важливо відрізняти цих кліщів від фітофагів, оскільки вони не мають спеціалізованого апарату для живлення соками рослин і опиняються на культурах лише випадково.

Курячий кліщ не є агрономічним шкідником у класичному розумінні, оскільки він не пошкоджує клітини тканин рослин і не живиться їхнім соком.

Основна шкода для рослинництва полягає у забрудненні продукції продуктами життєдіяльності кліщів, що знижує товарну якість врожаю та погіршує санітарний стан теплиці.

Присутність великої кількості паразитів на культурі може викликати серйозний стрес у персоналу через укуси, що негативно позначається на якості проведення робіт з догляду за посівами.

Вони можуть виступати механічними переносниками різних збудників хвороб, які можуть поширюватися на рослини через забруднені інструменти або обладнання.

Відсутність специфічних ушкоджень листя чи стебел робить моніторинг присутності цього виду складнішим, ніж у випадку зі звичайними павутинними кліщами.

Період появи кліщів безпосередньо залежить від мікроклімату в приміщенні. Висока температура і підвищена вологість є ідеальними факторами для розмноження.

У закритому ґрунті активність може спостерігатися протягом усього року, особливо якщо поруч розташовані пташники або місця зберігання кормів.

Сезонна динаміка популяції часто корелює з циклами розмноження диких птахів, які можуть заносити кліщів у теплиці через щілини в конструкціях.

Влітку, при досягненні пікових температур, активність кліщів зростає, і вони частіше виходять за межі своїх звичних місць проживання у пошуках нових господарів.

З настанням холодів кліщі можуть мігрувати у більш захищені, теплі ділянки будівлі, де продовжують своє існування та розмноження.

Візуально наявність кліща можна визначити за хаотичним пересуванням дрібних крапок по поверхні листя, зазвичай у притінених місцях.

На відміну від павутинних кліщів, на рослинах немає характерних слідів проколів, хлоротичних плям або павутини, що огортає верхівки пагонів.

Часто місця скупчення можна виявити на нижній стороні листка або в пазухах, де вологість вища, що створює сприятливі умови для виживання паразита.

Ознакою зараження є також поява поодиноких особин на одязі та руках персоналу після контакту з рослинами в теплиці.

Наявність гнізд птахів під дахом споруди є прямим індикатором того, що в теплиці можуть з'явитися популяції цих паразитів.

Боротьба повинна бути спрямована не на рослини, а на знищення первинних вогнищ розмноження: пташників, гнізд та місць скупчення гризунів.

Регулярна дезінфекція поверхонь теплиці за допомогою спеціальних акарицидних засобів, дозволених для використання в приміщеннях, є найефективнішим методом.

• Повна ізоляція пташників від місць вирощування рослин.
• Використання дератизаційних заходів проти гризунів.
• Прибирання пилу та сміття, що слугує сховищем для кліщів.
• Встановлення захисних сіток на вентиляційні отвори.

Для знищення кліщів на рослинах у виняткових випадках допускається застосування біологічних інсектицидів, проте головний акцент має бути на гігієні приміщення.