Орія

Орія (лат. Oria musculosa) — шкідник із родини Совки (Noctuidae), який спеціалізується на пошкодженні злакових рослин. Доросла комаха — це метелик, що має розмах крил до 35 мм та характерний жовтуватий відтінок із поздовжніми рисками.

Личинки (гусениці) орії досягають довжини 40 мм. Вони мають сіро-жовте забарвлення, що дозволяє їм залишатися непомітними всередині стебел, якими вони харчуються протягом свого розвитку.

Біологічний цикл розвитку включає одну генерацію на рік. Яйця зимують на стерні та залишках культур, після чого навесні з'являється нове покоління гусениць, що розпочинають шкідливу діяльність.

Стадія лялечки проходить переважно у ґрунті або всередині порожнини стебла. Вихід метеликів зазвичай спостерігається в середині літа, після чого вони розпочинають відкладання яєць.

Моніторинг популяції здійснюється за допомогою феромонних пасток, які дозволяють агроному вчасно оцінити чисельність шкідника та прийняти рішення про обробку посівів.

Основною кормовою базою для гусениць орії є зернові колосові культури: озима та яра пшениця, ячмінь, жито та рідше інші види злаків.

Шкідник завдає шкоди, проникаючи в стебло і виїдаючи його середину, що призводить до припинення нормального розвитку рослини та відмирання верхньої частини стебла.

На ранніх етапах вегетації це викликає масове в'янення рослин, що помітно на великих площах посіву, особливо в умовах недостатньої вологи.

Значна шкодочинність проявляється у зниженні продуктивності колосових, оскільки пошкоджені стебла не формують повноцінного зерна або зовсім не колосяться.

У разі інтенсивного розмноження шкідника господарства втрачають значну частину врожаю, що призводить до серйозних економічних збитків у зерновому секторі.

Першою ознакою ураження є пожовтіння центрального листа, який виглядає пригніченим і поступово засихає, стаючи легко помітним на фоні здорових рослин.

На стеблах можна виявити невеликі вхідні отвори, навколо яких спостерігаються залишки екскрементів гусениці, що свідчить про внутрішнє пошкодження тканин.

Характерним симптомом є поява «білоколосиці», коли колос стає білим, порожнім і не набирає маси через те, що шкідник перегриз основу стебла.

При розрізанні стебла в нижній його частині можна знайти саму гусеницю або сліди її життєдіяльності, що дозволяє остаточно підтвердити діагноз.

Осередкове поширення шкідника часто пов'язане з ділянками, де затрималося вологе повітря або де є багато залишків торішньої стерні.

Високоефективним методом контролю є глибока оранка ґрунту восени, що сприяє знищенню місць зимування яєць та зменшенню чисельності популяції наступного року.

Дотримання правил сівозміни з униканням насичення посівів зерновими колосовими культурами дозволяє суттєво обмежити розмноження шкідника.

Важливим заходом є боротьба з бур'янами, особливо пирієм та іншими злаковими, які слугують резервуаром для виживання гусениць поза культурними полями.

За потреби проводяться хімічні обробки інсектицидами системної дії, що спрямовані на знищення гусениць до моменту їхнього переходу в стебло.

• Дисковка полів після збору врожаю
• Використання стійких сортів зернових
• Періодичний моніторинг полів з фази кущіння