Мокриця

Мокриця (лат. Oniscus) належить до класу вищих ракоподібних, ряду рівноногих (Isopoda), родини Oniscidae. Це наземний організм, що пристосувався до життя у вологих середовищах.

Тіло мокриці сегментоване, овальної форми, вкрите міцними панцирними пластинами сірого або коричневого забарвлення. Доросла особина досягає 10–20 мм у довжину.

Комаха має сім пар ніг, що забезпечують швидке пересування. У разі виникнення загрози мокриця здатна згортатися у кулю для захисту м'яких частин тіла.

Дихання мокриць здійснюється через зябра, тому вони не можуть існувати у сухому середовищі і завжди обирають затінені, вологі ділянки для постійного перебування.

Ведуть переважно нічний спосіб життя, уникаючи прямого сонячного проміння. Вдень ховаються у підстилці, під камінням або у грунті, насиченому органікою.

Мокриці завдають значної шкоди овочевим культурам, особливо тим, що вирощуються у парниках, де рівень вологості постійно підтримується на високому рівні.

Шкідник поїдає молоді сходи, ніжне листя та коріння рослин. Часто пошкоджують плоди, що лежать на землі, такі як суниця, полуниця та томати.

У теплицях ці ракоподібні можуть масово знищувати розсаду, перегризаючи стебла біля самої поверхні землі, що призводить до швидкої загибелі рослин.

Крім механічних пошкоджень, мокриці є переносниками різних патогенів, зокрема грибків та бактерій, які провокують гниття тканин культурних рослин.

Також шкідники завдають відчутних збитків при зберіганні врожаю, пошкоджуючи картоплю, моркву та інші овочі у вологих погребах і підвалах.

У відкритому грунті період активності мокриць збігається з теплим сезоном та періодами підвищеної вологості, особливо після рясних дощів.

У закритих грунтах (теплиці, оранжереї) мокриці можуть розмножуватися протягом усього року, якщо там створені оптимальні умови для їх життєдіяльності.

Оптимальна температура для розвитку популяції становить +15°C і вище. Швидкість життєвого циклу безпосередньо залежить від доступності корму та вологи.

Найбільша чисельність шкідників спостерігається під різними укриттями, такими як дошки, плівка, мульчуючі матеріали, де підтримується стабільний мікроклімат.

З настанням осінніх похолодань мокриці часто мігрують у господарські будівлі та підвальні приміщення, де продовжують харчуватися запасами овочів.

Типовою ознакою є поява дрібних отворів на нижньому листі рослин, які з часом можуть розширюватися, оголюючи жилки листка.

Про присутність мокриць свідчить наявність їхніх екскрементів у вигляді невеликих гранул темного кольору навколо основи стебла пошкодженої рослини.

Різке в'янення розсади без видимих причин на поверхні часто вказує на те, що коріння або стебло було перегризено шкідниками в нічний час.

Піднявши мульчу або будь-які предмети, що лежать на вологому грунті, можна помітити скупчення дорослих особин, які швидко розбігаються.

На плодах овочевих культур виявляються неглибокі, але численні виразки, що з часом стають осередками гниття через активність мокриць.

Першочерговим завданням є налагодження режиму вологості: регулярне провітрювання теплиць, зниження рівня поливу та покращення дренажної системи.

Ретельне прибирання рослинних решток, опалого листя та будівельного сміття позбавляє мокриць їхніх природних сховищ, що знижує їхню чисельність.

Ефективним є використання пасток з вологих ганчірок або перевернутих дощок, які щоранку перевіряють, збираючи та знищуючи шкідників, що зібралися під ними.

• Обсипання стежок та міжрядь деревною золою або вапном для підсушування поверхні.
• Використання хімічних інсектицидів, дозволених для застосування на відповідних культурах, згідно з інструкцією.
• Застосування біологічних препаратів, що містять ентомопатогенні нематоди, для природного контролю чисельності в грунті.

Регулярне розпушування грунту руйнує ходи мокриць та сприяє швидшому висиханню верхнього шару субстрату, що є несприятливим для виживання молодих особин.