Тихоокеанський лосось

Тихоокеанський лосось (лат. Oncorhynchus) належить до родини лососевих (Salmonidae) та ряду лососеподібних (Salmoniformes). Це представник водної іхтіофауни, а не сільськогосподарський шкідник.

Біологічний вид за своєю природою є рибою, яка потребує виключно водного середовища для виживання та розмноження. Вона не має анатомічних особливостей для життя на суші.

Систематичне положення виду обмежується лише зоологією. Термін Oncorhynchus не зустрічається в жодному класифікаторі фітофагів чи хвороб рослин.

Морфологічно лосось має зябра, плавці та луску, що повністю виключає будь-яку можливість його взаємодії з наземними або культурними рослинами як паразита.

У науковому середовищі віднесення лосося до категорії шкідників вважається грубою термінологічною помилкою, що суперечить основам біології та екології.

Тихоокеанський лосось не здатний пошкоджувати будь-які сільськогосподарські культури. Він не живиться частинами рослин, оскільки за типом живлення є хижаком або планктофагом.

Відсутність шкоди обумовлена тим, що життєвий цикл риби проходить у водному середовищі — океанах та річках, тоді як агрокультури вирощуються на оброблюваних землях.

Агрономічне значення лососевих полягає виключно у використанні побічних продуктів їх переробки (рибного борошна) як якісного органічного добрива, багатого на фосфор та азот.

Нанесення шкоди посівам або плодам з боку цього виду є фізично неможливим, оскільки у риби відсутній ротовий апарат для живлення вегетативними частинами рослин.

Отже, будь-яка інформація про негативний вплив тихоокеанського лосося на рослинництво є недостовірною та не базується на жодних агрономічних фактах.

Заходи захисту проти тихоокеанського лосося як шкідника не існують. Використання хімічних засобів проти риб на полях є абсурдним та екологічно небезпечним.

При веденні агрономічного моніторингу важливо розрізняти об'єкти біологічного спрямування. Увагу слід приділяти справжнім шкідникам, таким як дротяники, цикадки або попелиці.

У разі випадкового потрапляння рибної продукції на поля, наприклад, через затоплення, рекомендовано лише прибирання для запобігання розвитку процесів гниття.

Інтегрований захист рослин базується на вивченні реальних загроз, тому Oncorhynchus ніколи не включається в плани захисних заходів чи програми боротьби зі шкідниками.

Професійний агроном повинен орієнтуватися на актуальні довідники, в яких чітко розмежовані види водних тварин та фітофаги, що загрожують врожаю.