Травянка червоночерева

Травянка червоночерева (лат. Omocestus haemorrhoidalis) — представник родини справжніх саранових (Acrididae), ряду прямокрилих. Дорослі особини сягають довжини 13–20 мм, мають характерне забарвлення від зеленуватого до коричнево-сірого кольору, що забезпечує маскування в траві.

Відмінною рисою виду є червонуватий або помаранчевий відтінок нижньої частини черевця, що і відображено в назві. Передньоспинка має чіткі бічні кілі, які розходяться назад, утворюючи характерний візерунок на тілі.

Крила в імаго розвинені добре, вони довші за черевце, що забезпечує високу мобільність шкідника при пошуку нових кормових ділянок. Самки зазвичай більші за самців і мають розвинений яйцеклад для відкладання яєць у ґрунт.

В природному середовищі вид віддає перевагу відкритим сухим ділянкам: цілинним степам, суходольним лукам, узліссям та занедбаним сільськогосподарським землям. Вони проявляють денну активність у сонячну погоду.

Розвиток комахи відбувається з неповним перетворенням: личинки проходять п'ять віків, поступово збільшуючись у розмірах, але на ранніх стадіях вони не мають розвинених крил.

Цей вид належить до групи шкідників, що пошкоджують широкий спектр злакових культур, включаючи пшеницю, жито, ячмінь, овес та просо. Також серйозної шкоди завдається природним сіножатям та пасовищам, де комахи активно поїдають кормові трави.

Шкідливість проявляється як на стадії личинки, так і в дорослому стані. У періоди масового розмноження травянка червоночерева здатна знищувати до 30–50% зеленої маси на уражених ділянках, що значно знижує врожайність.

Комахи надають перевагу м'яким, соковитим тканинам молодих пагонів, але за високої щільності популяції поїдають і грубі частини рослин. Це призводить до ослаблення імунітету сільськогосподарських культур та вразливості до інфекцій.

На пасовищах надмірне поширення виду призводить до деградації травостою, оскільки комахи знищують найбільш цінні види злаків, заміщуючи їх бур'янами, які не поїдаються худобою.

Особливу небезпеку становлять осередки розмноження поблизу полів, оскільки в спекотний час шкідники мігрують на культурні посіви, викликаючи локальні осередки тотального поїдання листя та колосся.

Життєвий цикл травянки червоночеревої включає одну генерацію на рік. Зимують комахи на стадії яйця, які самки відкладають у щільні земляні капсули — кубишки — на глибину 1–3 см у поверхневому шарі ґрунту.

Вихід личинок з яєць починається навесні, зазвичай при прогріванні ґрунту до 15–20 градусів Цельсія, що часто збігається з фазою кущіння зернових культур. Розвиток личинок триває близько 30–40 днів.

Дорослі особини (імаго) з'являються в середині літа, зазвичай у червні-липні, залежно від кліматичної зони. Пік їхньої чисельності та шкідливості припадає на другу половину літа.

Парування та відкладання яєць відбуваються наприкінці літа та на початку осені. Оптимальні умови для розмноження — суха та спекотна погода, що сприяє виживанню нащадків та швидкому розвитку личинок.

Восени дорослі комахи гинуть після завершення циклу розмноження, залишаючи кубишки в ґрунті до наступної весни, що робить ґрунтовий обробіток важливим етапом боротьби.

Основним методом розпізнавання зараження є наявність характерних «об'їдів» на краях листя злаків. Пошкодження починаються з країв листової пластинки, поступово просуваючись до центральної жилки, що надає рослині рваного вигляду.

При високій чисельності шкідника спостерігається масова поява комах, що стрибають при проході по полю. Якщо потрясти стебла рослин, помітний активний розліт саранових, що є сигналом для початку захисних заходів.

На ранніх стадіях росту культури можна виявити личинок, які збираються в нижній частині травостою. Вони менш помітні, ніж імаго, але їх присутність видає інтенсивне витончення посівів.

Непрямою ознакою є наявність сухих ділянок на полі, де трава виглядає скошеною або значно прорідженою. При детальному огляді в таких місцях можна знайти екскременти комах.

• Наявність рваних країв на листі зернових.
• Масове стрибання комах при вході на поле.
• Виявлення кубишок під час осіннього орання.
• Поява проплішин у густому травостої.

Основним методом боротьби є агротехнічний захід — глибока зяблева оранка з оборотом пласта. Це руйнує кубишки та виносить їх на поверхню, де вони гинуть від впливу низьких температур та птахів.

Важливо проводити регулярний моніторинг чисельності шкідників у місцях їхньої резервації — на пустирях, узбіччях доріг та нерозораних ділянках. При виявленні осередків проводиться їх локальна обробка інсектицидами.

Хімічний захист посівів виправданий при перевищенні економічного порогу шкідливості. Використовуються контактно-кишкові інсектициди з груп піретроїдів, фосфорорганічних сполук або неонікотиноїдів.

Біологічні методи включають створення сприятливих умов для ентомофагів — природних ворогів саранових, таких як хижі жуки, мухи-личинкоїди та деякі види перетинчастокрилих, що обмежують чисельність шкідника.

Організація своєчасного скошування трав на територіях, що прилягають до полів, до періоду відкладання яєць також значно знижує популяцію травянки, позбавляючи її місць для розмноження та живлення.