Малиновий стебловий вусач

Малиновий стебловий вусач (Oberea bimaculata) належить до ряду Твердокрилі, родини Вусачі (Cerambycidae). Доросла комаха — це стрункий жук довжиною близько 10–12 мм із вузьким тілом.

Забарвлення жука здебільшого чорне, але передньоспинка має жовтий колір із двома помітними чорними плямами, що є характерною ознакою виду.

Вуса в комахи дуже довгі, часто довші за саме тіло, що притаманно представникам родини вусачів. Ноги тонкі та добре розвинені, пристосовані до руху по стеблах.

Личинка вусача має циліндричне тіло жовтуватого кольору, без ніг, із чітко вираженою темною головою. Довжина зрілої личинки становить 15–20 мм.

Жуки ведуть потаємний спосіб життя, проявляючи активність переважно вдень, коли вони відкладають яйця на молоді верхівки пагонів.

Основним об’єктом ураження є малина (Rubus idaeus), проте шкідник також пошкоджує ожину та інші види роду Rubus.

Шкоду завдають як дорослі жуки, що пошкоджують тканини при відкладанні яєць, так і личинки, які виїдають серцевину стебла.

Пошкодження призводять до порушення живлення рослини, що значно знижує її стійкість до морозів та загальну врожайність куща.

Сильно уражені пагони часто не плодоносять, а при високій чисельності шкідника можлива загибель значної ділянки малинника.

Втрати врожаю можуть сягати 30–50% за відсутності належного контролю та своєчасного видалення хворих частин рослин.

Період активності імаго припадає на кінець весни та початок літа, що збігається з часом відростання молодих пагонів заміщення малини.

Самка вибирає верхівки пагонів, робить два кільцевих надрізи та відкладає яйце між ними, що провокує швидке в’янення верхівки.

Личинка, що вилупилася, вгризається в серцевину стебла і рухається донизу, прокладаючи спіралеподібні ходи всередині пагона.

Цикл розвитку шкідника триває два роки, тому уражені пагони залишаються джерелом інфекції протягом тривалого часу.

Зимують личинки всередині стебел або в їх прикореневій частині, де вони продовжують розвиток наступного року.

Першим симптомом зараження є раптове в’янення та почорніння верхівок молодих пагонів малини на початку літа.

При огляді стебла нижче зони в’янення можна помітити характерні два кільцеві ряди проколів, залишені самкою під час яйцекладки.

Усередині стебла личинка залишає ходи, наповнені продуктами життєдіяльності, які стають помітними при розрізанні пагона вздовж.

До осені уражені пагони стають крихкими та часто ламаються в місцях ходів, що призводить до зрідженості посадок.

Наявність невеликих отворів на стеблах вказує на вихід личинки або завершення циклу розвитку вусача.

Основним агротехнічним методом боротьби є регулярна обрізка: уражені верхівки пагонів видаляють на 10–15 см нижче місця пошкодження.

Усі зрізані частини необхідно негайно спалювати для запобігання виходу личинок у зовнішнє середовище.

Восени слід видаляти відплодоносилі пагони до рівня ґрунту або викопувати їх разом із корінням, оскільки личинки часто зимують у нижній частині.

При масовому поширенні шкідника допускається використання інсектицидів під час вильоту жуків із дотриманням термінів очікування.

Підтримка високої агротехніки та вчасне проведення доглядових робіт зміцнюють захисні сили малиннику.