Бура рисова цикадка

Бура рисова цикадка (Nilaparvata lugens) належить до ряду напівтвердокрилих, родини дельфацид. Це дрібна комаха, що завдає серйозної шкоди рисовим плантаціям у всьому світі.

Імаго має розміри до 5 мм, забарвлення варіюється від світло-коричневого до майже чорного. Розрізняють довгокрилу та короткокрилу форми, що мають різні стратегії розселення.

Личинки дуже рухливі, проходять п'ять етапів розвитку, поступово збільшуючись у розмірах та набуваючи ознак дорослої комахи. Вони концентруються на нижніх ярусах стебел.

Яйця відкладаються самками всередину тканин рослин, переважно біля основи стебла. Цей спосіб захищає кладку від зовнішніх впливів, включаючи обробку контактними інсектицидами.

Комаха має високий репродуктивний потенціал, що дозволяє їй у стислі терміни колонізувати великі площі посівів за сприятливих умов середовища.

Основною культурою-господарем є рис (Oryza sativa). Шкідник харчується соком рослин, проколюючи епідерміс стебел своїм хоботком.

Пошкодження призводять до виснаження рослин, зниження інтенсивності фотосинтезу та порушення обміну речовин у вегетативних органах.

Крім прямого висмоктування соків, цикадка переносить небезпечні вірусні хвороби, що викликають карликовість та деформацію листків рису.

Масове розмноження призводить до ефекту «хоппербёрн», коли цілі ділянки поля висихають та гинуть за лічені дні.

Втрати врожаю при сильному зараженні можуть сягати 100%, якщо своєчасно не вжити заходів хімічного контролю або агротехнічних змін.

Цикл розвитку залежить від температури та вологості повітря. Вид віддає перевагу вологим умовам рисових чеків з температурою в межах 25–30 градусів.

Міграція комах часто відбувається з вітрами на великі відстані, що робить моніторинг ситуації важливим завданням для агрономів регіону.

Навесні цикадки колонізують молоді посіви, де швидко формується перше покоління шкідників, що веде до експоненціального зростання чисельності.

У літній період пік активності збігається з фазою кущення та виходу в трубку, коли поживна цінність соку рису є максимальною для розвитку личинок.

Восени спостерігається підготовка до зимового спокою, під час якої популяція може переселятися на сусідні дикорослі злаки.

Ознаки зараження починаються з появи локальних плям на полі, де рослини виглядають пригніченими та жовтуватими.

При візуальному огляді нижньої частини рослин помітні скупчення комах, які при найменшому порушенні стрибають або ховаються в пазухи листків.

Наявність липкого нальоту (медвяної роси) на поверхні води та стеблах є непрямим, але дуже точним підтвердженням присутності цикадки.

Згодом на виділеннях розвивається сажистий грибок, через що стебла рису набувають темного, майже чорного кольору.

• Пожовтіння нижніх листків.
• Всихання окремих рослин.
• Наявність темного грибкового нальоту.
• Легке висмикування стебел з ґрунту.
• Повна пустозерність уражених метелок.

Ефективний захист базується на інтегрованих системах, що поєднують біологічні, агротехнічні та хімічні методи.

Стійкі сорти рису є основою стабільного виробництва, оскільки вони мінімізують потребу в частих обробках інсектицидами.

Оптимізація режиму зрошення та відмова від надмірного використання азотних добрив суттєво обмежують розмноження шкідника.

Хімічний контроль здійснюється за допомогою системних інсектицидів, які проникають у сік рослини та знищують комах під час живлення.

Важливо охороняти природних ворогів — павуків та хижих комах, які суттєво стримують чисельність популяції в межах економічного порогу шкодочинності.