Клоп-щитник сірий

Клоп-щитник сірий (лат. Nezara griseipennis) належить до ряду Напівтвердокрилі, родини Справжні щитники. Доросла особина має типове для родини щитоподібне тіло довжиною 10–12 мм, що забарвлене у сірі або бурі кольори, дозволяючи йому бути непомітним на рослинах.

Голова комахи трикутної форми, оснащена розвиненим колючо-сисним ротовим апаратом. Антени складаються з п'яти сегментів, що є важливою ознакою, яка допомагає відрізнити цей вид від інших щитників.

Личинки проходять п'ять стадій розвитку, при кожному наступному віці стаючи все більш схожими на дорослих особин, окрім відсутності повноцінно розвинених крил.

Яйця мають бочкоподібну форму і зазвичай відкладаються групами на нижній стороні листя рослин-господарів. Одна кладка може містити до кількох десятків яєць, захищених щільною оболонкою.

Зимують імаго у лісовій підстилці, під рештками рослин або у верхніх шарах ґрунту, починаючи активну життєдіяльність з підвищенням температури навесні.

Цей шкідник є поліфагом, що завдає серйозної шкоди багатьом сільськогосподарським культурам, зокрема зерновим, бобовим та овочевим посівам. Особливо потерпають посіви сої та інших бобових.

Дорослі клопи та їхні личинки живляться соками рослин, проколюючи хоботками стебла, листя, а також молоді зав'язі та насіння, що формується всередині бобів чи колосся.

Масове розмноження призводить до суттєвого зниження врожайності, оскільки рослини виснажуються, а насіння стає щуплим і втрачає свою господарську цінність.

Пошкоджене насіння втрачає схожість і стає схильним до ураження вторинними грибковими інфекціями, що погіршує умови зберігання врожаю.

Крім висмоктування соків, шкідник впорскує в тканини рослини слину з токсичними ферментами, що викликає відмирання клітин навколо місця проколу.

Період активності щитника сірого починається наприкінці весни, коли температура повітря стабільно тримається на позначці +15...+18 градусів.

Активний літ та розселення шкідників спостерігається протягом червня, коли рослини активно розвиваються і стають найбільш привабливими для живлення.

Найбільшої шкоди посівам завдає друге покоління шкідника, що з'являється у другій половині літа, коли личинки активно готуються до зимівлі.

Восени, при зниженні температури повітря до критичних позначок, клопи переміщуються в місця зимівлі: у лісосмуги, під кору дерев або в ґрунт.

Кількість генерацій за сезон залежить від кліматичної зони, проте найчастіше спостерігається розвиток двох поколінь шкідника протягом одного вегетаційного періоду.

Першою ознакою пошкодження є поява світлих плям на листі, які з часом можуть призводити до деформації та відмирання цілих ділянок листової пластинки.

При огляді бобів чи колосся можна помітити сліди проколів, навколо яких тканини змінюють колір або підсихають, а саме зерно стає деформованим.

Присутність комах на рослинах, а також їхній характерний неприємний запах під час дотику є явними показниками зараження посівів клопами-щитниками.

У разі інтенсивного ураження може спостерігатися передчасне опадання квітів та зав'язей, що безпосередньо впливає на підсумкові показники врожаю.

• Наявність колоній личинок на нижній стороні листка
• Наявність щуплих або пошкоджених насінин у бобах
• Наявність некротичних цяток на стеблах

Агротехнічні заходи, такі як глибока оранка восени та знищення рослинних решток, дозволяють суттєво зменшити чисельність зимуючих особин шкідника.

Дотримання сівозміни та просторова ізоляція посівів від місць, де клопи можуть зимувати, є важливими компонентами інтегрованої системи захисту.

Біологічний контроль із застосуванням препаратів на основі ентомопатогенних грибів дозволяє контролювати чисельність шкідника без шкоди для довкілля.

При досягненні економічного порогу шкодочинності необхідно застосовувати сучасні інсектициди системної дії для швидкого зниження кількості комах на полі.

Моніторинг із використанням пасток дозволяє виявити появу шкідника на ранніх етапах і вжити заходів, поки пошкодження не стали критичними.