Зелений трав’яний клоп

Зелений трав’яний клоп (Nezara graminea) — це представник родини Справжні щитники, що поширений на багатьох сільськогосподарських угіддях. Доросла особина має овальне тіло яскраво-зеленого кольору, довжиною до 15 мм.

Тіло шкідника захищене щільним хітиновим панциром. Важливою відмінністю є будова щитка та колір вусиків, які складаються з п'яти сегментів, що допомагає чітко ідентифікувати цей вид серед інших щитників.

Поверхня тіла гладенька, з ледь помітною пунктировкою. У період розмноження колір може бути насиченим, що допомагає комахам успішно маскуватися на тлі зеленого листя рослин-господарів.

Ротовий апарат колючо-сисного типу дозволяє комасі легко проколювати епідерміс листя та оболонок плодів для висмоктування рослинних соків.

Личинки старшого віку зовні нагадують дорослих особин, проте вони менші за розміром і можуть мати інший малюнок на спинній стороні тіла, що характерно для німф цього виду.

Цей шкідник є багатоїдним, тобто він здатний пошкоджувати широкий спектр культурних та дикорослих рослин. Найбільшої шкоди він завдає зернобобовим, зокрема гороху та сої.

На овочевих культурах клопи висмоктують сік з молодих пагонів, суцвіть та плодів. Це призводить до зупинки росту тканин, їх деформації та загального ослаблення рослин.

При пошкодженні зав’язей плоди можуть передчасно опадати або втрачати товарний вигляд, набуваючи нерівної, горбистої форми в місцях проколів.

Особливо небезпечним є живлення на насіннєвих посівах, де шкідник знижує енергію проростання зерна та його загальну масу внаслідок зневоднення зародка.

Тривале живлення великої колонії клопів на одній ділянці призводить до хлорозу листя та раннього відмирання вегетативних органів рослини.

Цикл розвитку комахи починається навесні, коли температура ґрунту та повітря стабільно тримається на рівні вище 10-12 градусів Цельсія.

Після перезимівлі під сухим листям або залишками рослин, клопи починають активне живлення на бур’янах, а згодом мігрують на культурні посіви.

Період масового розмноження припадає на літні місяці. У сприятливих умовах клопи можуть дати два покоління за один вегетаційний сезон, що значно підвищує рівень шкодочинності.

Найбільша активність дорослих комах спостерігається у спекотні дні, коли вони найбільш інтенсивно харчуються для накопичення енергії перед осіннім зниженням температур.

Восени спостерігається масова міграція комах у місця зимівлі. Вони шукають захищені місця в лісосмугах, під опалим листям або в щілинах дерев.

Першою ознакою ураження є поява світло-жовтих плям на листі, які з часом можуть зливатися, викликаючи некроз тканин у місцях проколів.

Плоди, які зазнали атаки, мають характерні дрібні заглиблення або темні цятки. У місцях проколів часто можна спостерігати зміну кольору шкірки на більш світлий або темний відтінок.

Кладки яєць у вигляді правильних геометричних груп на нижній стороні листка є прямим доказом розмноження шкідника на вашій ділянці.

Якщо рослину злегка потрусити, можна побачити масову появу дорослих комах, які стрімко злітають або ховаються на зворотній стороні стебел.

Різкий специфічний запах («клопний»), що посилюється при пошкодженні комахи, є сигналом того, що на ділянці присутня велика популяція цих комах.

Агротехнічні заходи є фундаментом контролю: знищення бур’янів-резерваторів, де клопи накопичуються навесні, та глибока перекопка ґрунту восени.

Використання біологічних препаратів, що містять ентомопатогенні гриби або бактерії, допомагає зменшити чисельність популяції без шкоди для довкілля.

Хімічний захист передбачає використання інсектицидів системної або контактної дії у разі досягнення економічного порогу шкідливості.

Важливо чергувати діючі речовини препаратів, щоб уникнути появи резистентності (стійкості) у наступних поколінь комах.

• Регулярний моніторинг посівів з використанням пасток.
• Своєчасне збирання врожаю для запобігання пошкодженню плодів, що дозрівають.
• Висадка рослин-репелентів, які відлякують комах запахом.