Бронзовий ринхіт

Бронзовий ринхіт (Neocoenorrhinus minutus) — це невеликий жук родини трубкокрутів, який є небезпечним шкідником плодово-ягідних культур. Доросла особина має довжину 2,5–3,5 мм і характерний металевий блиск.

Тіло комахи забарвлене в бронзово-зелені кольори, покрито дрібними волосками. Голова має подовжену трубку, що характерно для всіх представників довгоносиків.

Личинка бронзового ринхіта веде прихований спосіб життя. Вона білого кольору, вигнута у формі букви С, не має ніг, що є типовим для представників цього роду комах.

Самці дещо менші за самок і мають коротшу головотрубку. Вони активно пересуваються по дереву в пошуках корму та партнерів для розмноження протягом усього вегетаційного періоду.

Зимують імаго (дорослі жуки) у ґрунті під опалим листям або в тріщинах кори, що робить їх стійкими до впливу зовнішнього середовища в зимовий період.

Найбільшої шкоди бронзовий ринхіт завдає насадженням яблуні, груші, сливи та вишні. Шкідник пошкоджує дерева на різних стадіях їх розвитку.

Навесні, під час розпускання бруньок, жуки виїдають їх, що призводить до втрати майбутнього врожаю та пошкодження точки росту пагонів.

Під час цвітіння комахи харчуються бутонами та квітками, пошкоджуючи тичинки та маточки, що унеможливлює процес запилення та зав’язування плодів.

Після появи зав’язі самки ринхіта відкладають яйця безпосередньо в плоди, часто підгризаючи плодоніжку. Це призводить до передчасного опадання молодих плодів.

Личинки, що вилуплюються всередині плодів, виїдають насіння та м’якоть, роблячи плоди непридатними для вживання та сприяючи їх гниттю від вторинних інфекцій.

Активізація жуків навесні відбувається при прогріванні повітря до температур понад 10 градусів за Цельсієм. Це зазвичай збігається з фазою «зеленого конуса» у плодових дерев.

Найбільш інтенсивне харчування дорослих особин спостерігається у фазі рожевого бутона та під час масового цвітіння саду. В цей час необхідно проводити моніторинг чисельності.

Період яйцекладки триває з кінця цвітіння до початку формування плодів. Опадіння пошкодженої зав’язі — головний маркер того, що шкідник завершує цей етап циклу.

Розвиток личинок у ґрунті або опалих плодах триває протягом літа. У цей час вони стають малопомітними, але продовжують готуватися до заляльковування.

Поява нового покоління жуків фіксується наприкінці літа. Вони здійснюють додаткове харчування, після чого поступово перебираються в місця зимівлі.

Первинною ознакою зараження є наявність дрібних отворів на бруньках, які нагадують проколи голкою. Навколо них часто виступають краплі соку.

Листя дерев виглядає «дірявим» через харчування дорослих жуків. По краях отворів часто з'являється некроз тканин, що уповільнює розвиток листкової пластини.

Масове опадання дрібних зав'язей у червні свідчить про внутрішнє ураження плодів личинками. Якщо розрізати такі плоди, всередині можна помітити ходи та білу личинку.

Потемніння та всихання плодоніжок після відкладання яєць є непрямим доказом присутності бронзового ринхіта на ділянці.

• Перфороване листя.
• Пошкоджені бруньки весною.
• Опала зав'язь під кроною.
• Сліди вигризання на молодих плодах.

Агротехнічний контроль передбачає регулярне прибирання опалих плодів та листя, що перериває цикл розвитку личинок, які живуть всередині них.

Розпушування ґрунту в пристовбурних колах у період заляльковування личинок дозволяє суттєво зменшити кількість шкідників, що переходять у стадію імаго.

Застосування інсектицидів має бути спрямоване на знищення дорослих жуків до моменту відкладання ними яєць, тобто до або одразу після цвітіння саду.

Використання ловчих поясів на стовбурах дерев може допомогти в контролі чисельності популяції, особливо в молодих садах, де дерева ще не мають товстої кори.

Важливо дотримуватися сівозміни та просторової ізоляції між садовими культурами різних видів, щоб мінімізувати переміщення шкідника на нові ділянки.