Букарка

Букарка — це дрібний жук із родини трубкокрутів, що належить до ряду твердокрилих. Доросла особина має довжину тіла від 2,5 до 3 мм та характерний металевий синьо-зелений або бронзовий блиск.

Голова комахи витягнута в довгу головотрубку, що є типовою ознакою цієї родини. Поверхня тіла вкрита рідкими волосками, а на надкрилах чітко помітні поздовжні пунктирні лінії.

Личинка букарки безнога, має С-подібну форму тіла та кремово-біле забарвлення. Головна капсула личинки коричнева, з потужним ротовим апаратом, що дозволяє їй живитися рослинними тканинами.

Лялечка комахи вільна, світлого кольору, розвивається в ґрунті. Саме в ґрунті личинки завершують свій цикл розвитку, заглиблюючись на 10–15 сантиметрів після живлення в опалому листі та плодах.

Жуки зимують у ґрунті або під шаром рослинних решток у стадії імаго. Вони виходять на поверхню ранньою весною, як тільки температура повітря стабілізується для початку активного метаболізму.

##damage##

Основними об'єктами живлення букарки є плодові культури, зокрема яблуня, груша, слива, вишня та абрикос. Шкідник завдає значної шкоди генеративним органам дерев на ранніх етапах розвитку.

Навесні жуки активно виїдають бруньки, що ще не розпустилися. Внаслідок цього бруньки засихають, виділяючи краплі камеді, що створює сприятливі умови для розвитку патогенних грибів.

Під час розпускання листків комахи виїдають отвори в листкових пластинках. Також вони пошкоджують квітконіжки, через що бутони в'януть, засихають і масово опадають разом із майбутнім врожаєм.

Личинки букарки розвиваються в опалих плодах, виїдаючи їхню м'якоть. При високій щільності популяції вони можуть знищити суттєву частку зав'язі на плодових деревах, що критично зменшує врожайність.

Пошкоджені плоди часто передчасно опадають, втрачаючи товарний вигляд та харчову цінність. Це послаблює дерево та робить його вразливим до інших хвороб і шкідників протягом сезону.

##season##

Період активності букарки розпочинається ранньою весною, коли температура ґрунту підіймається до 8–10 градусів тепла. Комахи мігрують у крони дерев під час набухання бруньок.

Найбільш активний період живлення припадає на фазу цвітіння саду. У цей час жуки інтенсивно спаровуються та продовжують пошкоджувати молоде листя та квіти, готуючись до відкладання яєць.

Самки починають відкладати яйця після завершення цвітіння, розміщуючи їх по одному в отвори, які вони вигризають у зав'язях плодів або в черешках листків. Цей процес триває кілька тижнів.

Личинки живляться протягом усього літнього періоду, поступово завершуючи свій розвиток. Вони переходять у ґрунт у середині літа для перетворення на лялечку, а згодом на дорослого жука.

Восени молоді жуки залишаються в ґрунті на зимівлю. Вони не виходять на поверхню до наступної весни, забезпечуючи високу виживаність популяції навіть за умов суворих зим.

##signs##

Однією з головних ознак є «плач» бруньок: поява липких крапель камеді на поверхні нерозкритих бруньок, що є наслідком пошкодження тканин шкідником.

Характерні наскрізні отвори в молодих листках, які з'являються відразу після появи першої зелені в саду. Листя виглядає ніби побите дробом, що є типовим для атаки букарки.

Масове опадіння бутонів і квітів, викликане пошкодженням квітконіжок. На місці зрізу або в точці кріплення видно невеликий отвір, залишений самкою при відкладанні яйця.

Передчасне опадання маленьких зав'язей, які вкриті темними плямами. При розрізі таких плодів всередині часто можна знайти личинку або сліди її життєдіяльності.

Виявлення жуків при огляді крон дерев або під час струшування гілок на світлу підстилку, особливо в ранкові години, коли комахи менш активні через низьку температуру.

##control##

Головним заходом контролю є своєчасне прибирання опалого листя та плодів під деревами, де личинки завершують цикл розвитку. Це перериває життєвий цикл шкідника на ділянці.

Глибока перекопка ґрунту в пристовбурних колах восени та ранньою весною сприяє знищенню значної частини зимуючих імаго та лялечок, які опиняються на поверхні та гинуть.

Використання інсектицидів у критичні фази (набрякання бруньок та кінець цвітіння) є ефективним способом захисту саду від масового розмноження шкідника.

Механічний збір жуків шляхом струшування на полотно з подальшим знищенням рекомендується для приватних садів, де не бажане застосування сильних хімічних препаратів.

• Використання ловчих поясів на стовбурах.
• Видалення і спалювання пошкоджених пагонів та зав'язей.
• Залучення природних ентомофагів у сад.
• Забезпечення гарного догляду за деревами для зміцнення імунітету.