Наранга

Наранга (Naranga diffusa) — вид нічних метеликів, що належить до родини совкових (Noctuidae), ряду Лускокрилі. Доросла особина має досить стримане забарвлення, яке допомагає їй залишатися непомітною під час денного відпочинку на злакових рослинах.

Гусениці цього шкідника проходять шлях розвитку через кілька вікових стадій, поступово збільшуючись у розмірах та набуваючи специфічних ознак, притаманних личинкам совкових.

Життєвий цикл включає повне перетворення, що складається з чотирьох фаз: яйце, личинка (гусениця), лялечка та імаго. Це дозволяє виду ефективно адаптуватися до мінливих умов середовища.

Метелики наранги характеризуються нічним способом життя. Вони активно пересуваються в темну пору доби, що важливо враховувати при проведенні заходів моніторингу на рисових полях.

Зимує цей шкідник переважно у стадії лялечки в ґрунті або рослинних залишках, що забезпечує високий рівень виживання популяції навіть за несприятливих погодних умов взимку.

Головною сільськогосподарською культурою, яку пошкоджує наранга, є рис (Oryza sativa). Саме на рисових чеках шкідник здатен завдавати найбільшої шкоди врожаю.

Окрім рису, гусениці можуть живитися іншими злаковими рослинами, що дозволяє їм виживати на полях до появи основної культури або після збирання врожаю.

Шкідник пошкоджує вегетативні органи рослин, в першу чергу листя. Це призводить до зниження загальної асиміляційної поверхні рослини та порушення процесів обміну речовин.

Найбільш небезпечною наранга є для молодих посівів, оскільки знищення значної частини листкового апарату на початкових етапах розвитку значно затримує ріст і кущення рису.

При масовому розмноженні наранга може знищувати цілі ділянки посівів, що суттєво зменшує загальну врожайність та якість зерна на уражених площах.

Первинною ознакою появи наранги на полі є вигризання молодими гусеницями тканин листка, внаслідок чого на ньому утворюються характерні наскрізні отвори або прозорі «віконця».

Гусениці старшого віку діють більш агресивно, об’їдаючи краї листкової пластинки, що призводить до появи нерівних, «рваних» країв та зменшення ширини листка.

Наявність екскрементів шкідника на поверхні листя та в місцях кріплення листка до стебла є достовірною ознакою присутності личинок на рослині.

Під час сильного ураження рослини можуть мати виснажений, пошкоджений вигляд, а на полі стають помітними ділянки з поїденим листям, які чітко виділяються на фоні здорових посівів.

Під час сутінкового огляду полів можна помітити дорослих особин метеликів, що свідчить про активний період відкладання яєць і необхідність швидкого вжиття заходів контролю.

Важливим елементом контролю є агротехнічні заходи, зокрема знищення бур’янів навколо полів, які можуть слугувати кормовою базою для шкідника в міжсезоння.

Дотримання рекомендованих строків посіву рису сприяє тому, що рослини встигають зміцніти до початку масової появи гусениць першого покоління.

Біологічний захист базується на використанні ентомофагів, наприклад трихограми, яка паразитує на яйцях совки, зменшуючи чисельність майбутнього покоління шкідників.

Хімічний метод застосовується при досягненні економічного порогу шкодочинності та передбачає використання інсектицидів, дозволених для обробки посівів рису, згідно з регламентом.

• Моніторинг чисельності за допомогою феромонних пасток.
• Регулярне обстеження стану посівів.
• Обробка інсектицидами при наявності личинок.
• Знищення рослинних залишків після збору врожаю.