Кабарга сибірська

Кабарга сибірська (Moschus moschiferus) належить до ряду парнокопитних, родини кабаргових. Це невеликий ссавець, який зовнішнім виглядом нагадує безрогого оленя.

Доросла особина важить від 11 до 18 кг. Головна особливість самців — довгі ікла, які стирчать з-під верхньої губи і служать для захисту своєї території.

Забарвлення шерсті зазвичай темно-буре з яскравими плямами. Тіло компактне, з потужними задніми ногами, що дозволяють здійснювати високі стрибки під час пересування гористою місцевістю.

Тварина веде дуже обережний, нічний спосіб життя. Вона надає перевагу хвойним лісам із кам’янистими схилами, де важко пройти великим хижакам.

Як типовий рослиноїд, у зимовий час, за відсутності трав’яного корму, кабарга змушена переходити на живлення корою та пагонами дерев, що перетворює її на шкідника.

Основна шкода припадає на зимовий період, коли сніговий покрив закриває доступ до низької рослинності. У цей час кабарга інтенсивно обгризає кору молодих дерев.

Об'єктами живлення стають хвойні породи: кедр, ялина, ялиця. Також страждають декоративні кущі в лісорозсадниках, що розташовані поблизу лісових масивів.

Пошкодження верхівкових пагонів призводить до деформації стовбура. Якщо тварина згризає кору кільцем навколо дерева, настає повне припинення живлення рослини та її загибель.

На садових ділянках кабарга може знищити молоді посадки декоративних хвойних рослин за одну зиму, позбавляючи дерево здатності до фотосинтезу та росту.

У лісовому господарстві діяльність цього шкідника негативно впливає на процес відновлення цінного лісу, оскільки знищується значна частина самосіву дерев.

Головним сигналом про наявність шкідника є сліди зубів на корі, які залишаються на висоті до одного метра над землею. Це виглядає як рвані краї пошкодженої деревини.

На землі можна знайти чіткі сліди копит. Вони гостріші та вужчі, ніж у домашніх тварин, що дозволяє легко ідентифікувати візит кабарги на вашу ділянку.

Наявність екскрементів у вигляді невеликих темних овальних гранул вказує на регулярне відвідування твариною місця годівлі.

Навколо пошкоджених саджанців часто помітні розкидані шматочки кори або обламані верхівкові бруньки, які тварина відкинула під час харчування.

Також можна помітити прим'яту траву та ледь помітні стежки, які ведуть від місця схованок до зони живлення в саду чи розсаднику.

Найбільш надійним способом є спорудження високих парканів із металевої сітки, які перешкоджають проникненню тварин до цінних насаджень.

Застосування репелентних препаратів на поверхні стовбурів змушує тварину уникати обгризання через неприємний запах або смак хімічних речовин.

Механічний захист стовбурів пластиковими або металевими захисними кожухами надійно оберігає кору від зубів кабарги протягом критичного зимового сезону.

У деяких випадках допомагає встановлення звукових відлякувачів, хоча ефективність такого методу знижується, якщо тварина звикає до постійних шумів.

• Огородження території сіткою заввишки 2 метри.
• Захист окремих стовбурів сітчастими чохлами.
• Нанесення на кору спеціальних захисних сумішей.
• Очищення території від надмірного підліску.
• Застосування біотехнічних заходів у мисливських угіддях.