Мезохорус горбкуватий

Мезохорус горбкуватий (Mesochorus tuberculiger) — це комаха з ряду Перетинчастокрилі, що належить до родини Іхневмоніди (Ichneumonidae).

Цей вид характеризується наявністю невеликих горбочків на проподеумі, що є головним діагностичним ознакою для систематиків.

Тіло наїзника має типову для даної родини форму: видовжене, з розвиненими крилами та помітним яйцекладом у самок.

Забарвлення дорослих особин зазвичай темне або коричневе, що допомагає їм маскуватися в рослинному покриві під час пошуку хазяїна.

Точна ідентифікація на видовому рівні проводиться виключно за допомогою мікроскопічного аналізу структури крилового жилкування та морфології тіла.

Цей об'єкт не є прямим шкідником сільськогосподарських культур, оскільки не живиться тканинами рослин безпосередньо.

Головна шкода полягає у вторинному паразитуванні, коли личинка мезохоруса знищує личинок первинних паразитоїдів шкідливих комах.

Внаслідок такої діяльності чисельність корисних ентомофагів, що стримують розвиток гусениць та інших шкідників, суттєво зменшується.

В агроценозах це призводить до зниження результативності програм біологічного захисту, що спираються на використання природних ворогів.

Економічні збитки мають опосередкований характер через потребу у додаткових обробках інсектицидами через загибель корисних комах.

Період активності Мезохорус горбкуватий збігається з періодом розмноження його хазяїв — інших паразитичних перетинчастокрилих.

Комахи активні протягом усього вегетаційного сезону, починаючи з травня і завершуючи вереснем або початком жовтня.

Розвиток одного покоління триває кілька тижнів, що дозволяє виду формувати кілька генерацій протягом одного літнього періоду.

Зимує комаха на стадії лялечки всередині коконів своїх хазяїв, які часто залишаються в ґрунті або на рештках культурних рослин.

Найвищі показники чисельності наїздника спостерігаються в середині літа, коли паразит має доступ до великої кількості вразливих первинних паразитоїдів.

Виявлення присутності цього наїздника на полі за зовнішніми ознаками пошкоджень рослин неможливе, оскільки він не пошкоджує саму культуру.

Основним сигналом є незадовільна робота первинних паразитоїдів, що виражається у зростанні популяції основних шкідників на контрольованих ділянках.

Лабораторний моніторинг коконів паразитів дозволяє виявити вихід мезохоруса замість очікуваних корисних комах-ентомофагів.

При аналізі проб ґрунту або рослинних решток можна помітити вихідні отвори на коконах первинних хазяїв, що свідчать про виліт гіперпаразита.

Для детального вивчення популяції рекомендується проводити відлов імаго за допомогою ентомологічних пасток протягом сезону.

Спеціальних заходів безпосередньої боротьби проти цього виду в сільському господарстві зазвичай не передбачено.

Ефективність біоконтролю підвищується шляхом створення сприятливих умов для корисних комах та обмеження використання пестицидів.

Важливо уникати обприскування посівів у періоди масового льоту ентомофагів для захисту їхньої популяції від знищення.

Застосування агротехнічних методів обробітку ґрунту дозволяє знищити частину популяції, що зимує в коконах на полях.

• Дотримання просторової ізоляції між полями та природними біотопами.
• Використання біологічно безпечних методів захисту рослин.
• Підтримка видового різноманіття на узбіччях полів.
• Регулярний моніторинг корисних комах за допомогою пасток.