Мезохорус

Мезохорус (лат. Mesochorus) — рід комах із родини іхневмонід (Ichneumonidae), які широко розповсюджені в сільськогосподарських угіддях по всьому світу.

Це дрібні наїзники, які мають характерне для родини тіло: видовжене, з розвиненими крилами та довгими чутливими вусиками для пошуку жертв.

Головною біологічною характеристикою роду є їхня спеціалізація на гіперпаразитизмі. Вони відкладають яйця в тіло личинок інших паразитичних комах, які вже живуть усередині гусениць шкідників.

Для фахівця з агрономії важливо розуміти, що ці комахи є вторинними паразитоїдами, що робить їх складними об'єктами для вивчення в межах інтегрованої системи захисту.

Визначення видів цього роду в польових умовах є майже неможливим через їхню мімікрію та малі розміри, тому для ідентифікації використовують спеціальні ентомологічні методи.

Прямого пошкодження культурним рослинам мезохорус не завдає. Він не гризе листя, не псує коріння та не висмоктує сік із сільськогосподарських культур.

Шкодочинність мезохоруса проявляється опосередковано через руйнування популяцій корисних комах-ентомофагів. Це фактично шкідник біологічного методу боротьби.

Коли мезохорус активно розмножується на полі, він знищує наїзників, які мали б контролювати чисельність основних шкідників рослин, таких як попелиці або листогризучі гусениці.

Це призводить до зниження ефективності випуску ентомофагів на поля, оскільки гіперпаразити значно зменшують їхню виживаність та репродуктивну здатність.

Таким чином, господарське значення мезохоруса полягає у дестабілізації екологічного балансу, що може призвести до неконтрольованого росту чисельності первинних шкідників.

Сезонна активність мезохоруса тісно пов'язана з циклами розвитку первинних паразитоїдів. Найбільша кількість дорослих особин спостерігається в середині літа.

Комахи здатні давати кілька генерацій за сезон, що дозволяє їм швидко адаптуватися до змін навколишнього середовища та наявності господарів у посіві.

Зимують ці комахи зазвичай у стані діапаузи всередині коконів своїх жертв або в захищених місцях, де вони можуть перечекати несприятливі погодні умови.

Навесні, з настанням стабільного тепла, активуються перші покоління мезохоруса, які починають активний пошук нових жертв для відкладання яєць.

Моніторинг чисельності проводиться паралельно з моніторингом корисних комах, щоб вчасно виявити підвищення тиску гіперпаразитів на корисну фауну.

Боротьба з мезохорусом вимагає дуже обережного підходу, оскільки будь-яке застосування інсектицидів знищує і корисних наїзників, що є ще гіршим сценарієм для поля.

Основним методом контролю є створення умов, за яких первинні паразитоїди менш доступні для мезохоруса, наприклад, через зміну строків випуску ентомофагів.

Застосування селективних біологічних препаратів, що не мають токсичної дії на дорослих комах-паразитоїдів, допомагає зберегти корисну фауну в агроценозі.

Також важливо дотримуватися агротехнічних заходів, таких як знищення бур'янів, де можуть накопичуватися резервації гіперпаразитів у міжсезоння.

Інтегрований менеджмент передбачає постійний контроль за співвідношенням чисельності первинних та вторинних паразитоїдів на полях з високим ризиком зараження.