Трубокрут Вікхама

Трубокрут Вікхама (Merhynchites wickhami) є представником родини Букарки (Rhynchitidae), що належать до ряду Твердокрилих. Це комаха, яка має характерну видовжену головотрубку, що дозволяє їй пошкоджувати тканини рослин.

Імаго зазвичай мають металевий відблиск — від мідного до темно-зеленого, що робить їх важкопомітними серед листя. Тіло вкрите густими короткими волосками, що є важливою ознакою для систематизації.

Личинки, що розвиваються, зазвичай білого кольору, безногі та мають вигнуту форму тіла. Вони ведуть прихований спосіб життя, що робить їх серйозною загрозою для врожаю.

Життєвий цикл пов'язаний із сезонними змінами: зимують дорослі особини у ґрунті або під шаром органічних решток, активізуючись із початком сокоруху у дерев.

Розуміння біології цього шкідника дозволяє вчасно вжити профілактичних заходів ще до початку масового розмноження комах у весняний період.

Цей шкідник спеціалізується на пошкодженні плодових культур родини Розоцвіті, включаючи яблуні, груші, сливи та абрикоси. Найбільшої шкоди завдають як дорослі жуки, так і їхні личинки.

Дорослі комахи пошкоджують бруньки, листя та молоді пагони, висмоктуючи соки, що призводить до відмирання частин дерева та загального ослаблення рослини.

Найнебезпечнішим етапом є відкладання яєць у зав'язь плодів, де личинка вигризає внутрішні тканини, спричиняючи передчасне опадання майбутнього врожаю.

Масові атаки шкідника можуть призвести до втрати значної частини врожаю, особливо у випадках, коли погодні умови сприяють швидкому розвитку поколінь.

Місця проколів, зроблені жуками, стають вразливими для проникнення патогенних грибів, що додатково погіршує фітосанітарний стан саду.

Ознакою присутності шкідника є виявлення пошкоджених бруньок, які не розкриваються навесні, або мають вигляд виїдених порожнин з невеликими отворами.

Молоде листя може бути деформованим або мати «віконця», що свідчить про інтенсивне харчування жуків у ранній весняний період.

Опадання зав'язі на ранніх термінах, якщо при розрізі плоду всередині видно личинок або продукти їх життєдіяльності, є чітким сигналом зараження.

Візуально самих жуків найпростіше помітити на гілках у ранкові години, коли вони малорухливі через прохолодні температури.

На корі молодих гілок можна помітити дрібні поглиблення — сліди від живлення імаго, які можуть бути непомітними для непрофесіонала без уважного огляду.

Основою контролю є санітарна обрізка та обов’язкове знищення опалих плодів, де часто знаходяться личинки перед переходом у ґрунт.

Осіннє та весняне перекопування пристовбурних кіл дозволяє знищити значну частину зимуючої популяції, порушуючи умови їхнього розвитку.

Для боротьби з жуками ефективним є використання інсектицидних обробок у періоди «зеленого конуса» та після цвітіння, згідно з регламентом застосування засобів захисту.

Корисним заходом є встановлення клейових поясів, які обмежують пересування комах по стовбуру дерева до квіток та листя.

Залучення птахів та корисних комах-ентомофагів у сад допомагає знизити щільність популяції шкідника природним шляхом без використання хімічних препаратів.