Краснонога кобилка

Краснонога кобилка (Melanoplus sanguinipes) — вид комах із родини справжніх саранових (Acrididae), що вирізняється значною шкодочинністю у сільському господарстві.

Дорослі особини мають тіло довжиною від 2 до 3 сантиметрів, забарвлення якого варіюється від сірого до темно-бурого, що дозволяє їм легко маскуватися на ґрунті.

Характерною ознакою виду є яскраве червоне або помаранчеве забарвлення задніх гомілок, що і дало назву цій комасі, добре помітне при розгляді зблизька.

Будова ніг дозволяє комасі робити різкі стрибки, а наявність розвинених крил забезпечує міграційну активність на значні відстані при нестачі кормової бази.

Самиці цього виду мають посилений яйцеклад, за допомогою якого відкладають яйця у щільні ґрунти, де вони захищені від негативного впливу навколишнього середовища.

Цей шкідник є вираженим поліфагом, що живиться великою кількістю сільськогосподарських культур, завдаючи значних збитків як польовим, так і овочевим посівам.

Серед основних об'єктів живлення виділяють зернові колосові культури: озиму пшеницю, ячмінь та овес, які пошкоджуються на всіх етапах вегетації.

Окрім злаків, кобилка завдає шкоди бобовим культурам, конюшині, люцерні, а також овочам, зокрема картоплі та капусті, що робить її небезпечною для городництва.

Масові навали кобилки здатні призвести до повного знищення зеленої маси на пасовищах, що негативно впливає на кормозабезпечення тваринництва.

Найбільшу небезпеку становить пошкодження генеративних органів та насіння, що безпосередньо впливає на показники врожайності та якість зібраного зерна.

Життєвий цикл комахи передбачає зимівлю на стадії яйця, яке знаходиться в ґрунті у захищеній капсулі, стійкій до морозів та пересихання.

Навесні, при підвищенні температури ґрунту, відбувається відродження личинок, які відразу починають активно живитися молодою порослю рослин.

Розвиток личинок проходить через декілька етапів линяння, під час яких комаха стрімко росте та набуває здатності до повноцінного польоту в імагінальній фазі.

Період найбільш активного живлення імаго припадає на літні місяці, що збігається з фазою наливу зерна та активного росту інших культур.

Зазвичай протягом року розвивається одна генерація, але погодні умови можуть впливати на швидкість дозрівання комах та тривалість їхнього життя в полі.

Основними ознаками присутності шкідника є виїдені краї листків або наскрізні отвори неправильної форми, які стрімко збільшуються за площею.

При візуальному огляді посівів помітні масові скупчення комах, які при наближенні людини або техніки розлітаються або відстрибують убік.

Пошкоджені стебла та колосся злакових культур мають вигляд погризених, з характерними рваними краями, що свідчить про активність прямокрилих.

Наявність екскрементів на листі та ґрунті під рослинами також є вірною ознакою того, що популяція комах активно споживає вегетативну масу.

В осередках розмноження спостерігається збліднення посівів через швидке знищення хлорофілоносної тканини, що добре видно при аналізі стану поля.

Ефективним агротехнічним заходом є проведення осінньої оранки, яка виносить яйцеві кубишки на поверхню ґрунту, де вони гинуть від впливу низьких температур.

Регулярна боротьба з бур'янами на краях полів та в захисних лісосмугах зменшує площу, придатну для розмноження та початкового живлення шкідника.

Хімічний захист передбачає використання інсектицидів контактно-кишкової дії, які застосовуються при досягненні порогу шкодочинності на полях.

Біологічний метод включає застосування препаратів на основі ентомопатогенних грибів, що допомагають контролювати чисельність популяції екологічно безпечним шляхом.

Важливим є постійний моніторинг чисельності комах за допомогою обстеження посівів, що дозволяє вчасно виявити вогнища та локалізувати їх поширення.