Воловий очко

Метелик Воловий очко (Maniola jurtina) належить до родини Німфаліди, підродини Сатири. Це типовий метелик відкритих просторів, що часто зустрічається на луках.

Імаго має розмах крил до 55 мм. Основний колір крил самців темно-коричневий, у самок на крилах присутні виражені помаранчеві плями та «очки» з білим центром.

Гусениці мають світло-зелений колір і вкриті дрібними волосками, що допомагає їм маскуватися серед стебел кормових трав.

Лялечки зазвичай закріплюються на нижній частині листя злаків, вони мають зелений колір, що робить їх майже непомітними для природних ворогів.

Біологічно цей вид належить до ряду Лускокрилі. Його присутність у сільськогосподарських угіддях найчастіше пов'язана з наявністю дикорослих злакових бур'янів.

Шкодочинність цього виду проявляється під час живлення гусениць на листках злакових рослин.

Основними кормовими об'єктами є тонконіг, костриця, тимофіївка та інші поширені види злаків, що ростуть на пасовищах.

Пошкодження виглядають як нерівномірне об'їдання країв листкової пластинки, що послаблює рослину і знижує швидкість її вегетації.

Масове розмноження гусениць може призвести до зниження загальної врожайності зеленої маси на луках та природних пасовищах.

Для інтенсивних посівів зернових культур цей метелик зазвичай не становить критичної загрози, проте може пошкоджувати краї посівів, що межують з луками.

Розвиток шкідника відбувається протягом одного покоління за рік, що є типовим для представників цього роду в помірному кліматі.

Зимують гусениці молодших віків у прикореневій частині травостою, де вони захищені від низьких температур рослинними рештками.

Навесні, з підвищенням температури повітря, вони виходять з діапаузи і починають інтенсивно харчуватися листям.

Літ метеликів спостерігається протягом літа, зазвичай з початку червня до кінця серпня, що збігається з періодом цвітіння багатьох лугових рослин.

Окуклення відбувається у травні та червні, після чого через кілька тижнів з’являється нове покоління імаго для продовження циклу.

Характерною ознакою зараження є обгризені краї листя, які поступово набувають жовтого кольору в місцях пошкодження.

При обстеженні ділянки можна виявити наявність екскрементів на листі та самих гусениць у нижньому ярусі травостою.

Зменшення темпів відновлення трави після скошування часто вказує на наявність прихованих шкідників, включаючи личинок цього метелика.

Наявність дорослих метеликів, що літають над полем, є сигналом до проведення моніторингу посівів на наявність відкладених яєць.

Присутність павутини або залишків скелетованого листя також може свідчити про активність шкідника на ранніх стадіях розвитку.

Заходи захисту мають на меті обмеження чисельності шкідника через вплив на умови його існування.

• Очищення меж та узбіч полів від злакових бур'янів, що служать резерваціями для шкідника.
• Проведення агротехнічних робіт, таких як дискування стерні, що сприяє загибелі гусениць у ґрунті.
• Збалансоване живлення злакових трав, що стимулює швидке відростання після пошкоджень.
• Використання біологічних інсектицидів, якщо чисельність гусениць перевищує економічний поріг шкодочинності.
• Дотримання режиму скошування пасовищ, що унеможливлює накопичення великої кількості гусениць на одній ділянці.