Довголап сірий

Довголап сірий (лат. Macrodactylus murinus) — це комаха з родини пластинчастовусих, яка часто зустрічається в садах та на полях. Жук має характерні видовжені кінцівки, що зумовлює його назву.

Доросла особина має овальне тіло, вкрите густими дрібними волосками сірого кольору, що робить його майже непомітним на фоні кори дерев та листя.

Голова та передньоспинка розвинені помірно, а ноги мають специфічну будову, що забезпечує міцне зчеплення з поверхнею рослин під час живлення.

Личинки цього виду є типовими мешканцями ґрунту, мають біле забарвлення та С-подібну форму тіла, характерну для багатьох представників роду пластинчастовусих.

Життєвий цикл включає повне перетворення, причому личинкова стадія є досить тривалою та може проходити в ґрунті протягом одного або двох років.

Імаго завдають шкоди, активно поїдаючи листя, пуп’янки та квітки різноманітних плодових дерев, таких як яблуні, груші, сливи та вишні.

При високій чисельності шкідника спостерігається масове скелетування листя, що послаблює дерева та негативно впливає на майбутній врожай.

Личинки ж є підземними шкідниками, вони живляться корінням культурних рослин, що призводить до загального пригнічення росту та загибелі молодих насаджень.

Найбільшої шкоди завдають у розплідниках, де пошкодження кореневої системи личинками робить садивний матеріал непридатним для подальшої реалізації або висадки.

Шкідливість цього виду посилюється його здатністю швидко розмножуватися в умовах сприятливої вологості ґрунту та достатку органічних залишків.

Вихід дорослих жуків на поверхню спостерігається наприкінці травня — у червні, що збігається з фазою активного цвітіння та формування зав'язі на багатьох культурах.

Активний період живлення жуків триває протягом 3-5 тижнів, після чого самки відкладають яйця у вологі ділянки ґрунту, багаті на гумус.

Личинки розвиваються в ґрунті, де вони проходять декілька вікових стадій, поступово заглиблюючись у землю для успішної перезимівлі.

У літній період при надмірній посусі шкідники можуть мігрувати у нижчі шари ґрунту, де зберігається вища вологість, необхідна для їхньої життєдіяльності.

Особливо небезпечним є період червневого вильоту, коли популяція шкідника досягає піку своєї трофічної активності.

Першою ознакою наявності шкідника є поява об'їденого листя, яке виглядає як мереживо через пошкоджені тканини між жилками.

На деревах можна побачити пошкоджені пуп’янки, які виглядають виїденими або сухими, що свідчить про інтенсивну роботу жуків у кроні.

В’янення молодих дерев, які при спробі витягнути їх із землі легко піддаються, є головним сигналом того, що коріння було знищене личинками довголапа.

При розкопках у пристовбурних колах можна легко виявити як самих личинок, так і характерні підземні ходи, що свідчать про їхню активність.

Наявність великої кількості птахів, які розгрібають ґрунт після обробітку, також є непрямим свідченням зараження ділянки личинками пластинчастовусих.

Найважливішим заходом захисту є регулярний обробіток ґрунту: перекопування або культивація пристовбурних кіл, що знищує личинок механічно.

У разі масового розмноження імаго необхідно застосовувати інсектициди, обробляючи крони дерев у період їх найбільшої активності.

Для зменшення популяції личинок ефективно використовувати біологічні препарати на основі грибів (наприклад, Beauveria bassiana), що вносяться безпосередньо у ґрунт.

Світлові пастки є ефективним допоміжним засобом для моніторингу та часткового відлову жуків у нічний та сутінковий час.

• Використання інсектицидів під час вильоту жуків.
• Агротехнічні заходи з обробітку ґрунту.
• Внесення ентомопатогенних біопрепаратів.