Коричневий павук-відлюдник

Павук-відлюдник (лат. Loxosceles) належить до родини Sicariidae, ряду павуків. Це невелика істота, розмір тіла якої зазвичай не перевищує 7–12 мм, а разом із розмахом ніг сягає 20–25 мм.

Характерною зовнішньою ознакою є наявність на головогрудях специфічного малюнка, що нагадує за формою скрипку, через що у світі його часто називають «скрипковим павуком».

Забарвлення павука варіюється від світло-коричневого до темно-бурого кольору. На відміну від більшості інших видів павуків, у відлюдника лише шість очей, розташованих парами у півколо.

Тіло вкрите дрібними волосками, які надають йому матового вигляду. Ноги довгі й тонкі, позбавлені виражених шипів, що відрізняє їх від багатьох інших видів домашньої павукоподібної фауни.

Важливо пам'ятати, що Loxosceles веде переважно нічний спосіб життя, віддаючи перевагу темним і сухим місцям як всередині приміщень, так і в складських зонах сільгосппідприємств.

З погляду агрономії важливо наголосити: павук-відлюдник не є фітофагом. Він не харчується тканинами рослин, соками чи кореневою системою сільськогосподарських культур.

Об'єктом харчування для цього виду служать дрібні комахи та інші безхребетні. Отже, він може виступати як хижак, що знищує частину комах у складі агроценозу.

Проте його присутність у теплицях або на складах з продукцією становить серйозну загрозу для персоналу, який працює з рослинами, через отруйність укусу.

Присутність павука-відлюдника може побічно ускладнювати агротехнічні заходи, оскільки наявність гнізд у реманенті або тарі вимагає обережності при виконанні польових робіт.

Прямої шкоди врожаю (гризіння, мінного ураження чи некрозів тканин) цей вид не завдає, оскільки його біологічна роль обмежена виключно хижацтвом.

Активність павуків-відлюдників безпосередньо залежить від температурного режиму середовища проживання. Найбільш активно вони проявляють себе в теплий період року.

В умовах закритого ґрунту та складів активність може зберігатися цілорічно за умови підтримки стабільно комфортних температур.

Пік розмноження припадає на літні місяці, коли самки відкладають яйця в шовковисті кокони, захищені від зовнішніх впливів.

У регіонах з холодними зимами павуки прагнуть мігрувати в опалювальні приміщення або укриття, глибокі щілини, де вони здатні пережити несприятливі умови.

Вологість повітря відіграє другорядну роль, проте вони віддають перевагу сухим ділянкам, тому при надмірному поливі в теплицях вони залишають прикореневу зону рослин.

Основною ознакою присутності павука-відлюдника є виявлення характерної павутини — вона липка, нерівна, нагадує безладно переплетені нитки.

Павутина не має правильної геометричної форми, типової для кругопрядів. Зазвичай вона розташована у важкодоступних місцях, кутках, під контейнерами або штабелями ящиків.

У місцях проживання можна знайти скинуті екзувії (старі хітинові оболонки) павука, які залишаються після линяння в затишних куточках складів.

Також індикатором є знаходження мертвих комах поблизу павутини, які служать їжею для колонії або окремої особини.

Найчастіше присутність виявляється візуальним оглядом обладнання або тари під час проведення ревізії складських приміщень і запасів продукції.

Боротьба з павуком-відлюдником має переважно профілактичний характер, спрямований на усунення місць, придатних для їхнього сховища.

Необхідно регулярно проводити прибирання в складських приміщеннях, видаляти сміття, картонні коробки та старі матеріали, де павуки можуть облаштувати гнізда.

• Забезпечення чистоти та порядку в місцях зберігання інвентарю.
• Використання липких пасток для моніторингу популяції павуків.
• Герметизація щілин у стінах і фундаменті теплиць та складів.
• Зниження рівня захаращеності в прилеглих до полів зонах.

Хімічний контроль (інсектициди) є складним, оскільки павуки ведуть потайний спосіб життя і рідко контактують з обробленими поверхнями. Застосування спеціалізованих акарицидів допустимо лише професійними службами дезінсекції.