Лонхея корова

Лонхея корова (Lonchaea corticis) належить до родини лонхеїд (Lonchaeidae) ряду двокрилих. Це невелика муха, личинки якої ведуть прихований спосіб життя під корою дерев.

Дорослі особини мають характерне для родини блискуче, часто темне або металеве забарвлення тіла. Крила прозорі, з розвиненим жилкуванням, типовим для мух-лонхеїд.

Личинки шкідника безногі, черв'якоподібної форми, білуватого або жовтуватого кольору, досягають довжини до 6-8 мм. Головна частина личинки звужена, ротовий апарат пристосований до зішкрябування тканин.

Лялечки цієї комахи часто виявляються в місцях харчування личинок, вони мають циліндричну форму та захищені ущільненими залишками кори або екскрементами.

Для точної ідентифікації імаго потрібен ентомологічний мікроскоп, оскільки зовні багато видів лонхей дуже схожі між собою і вимагають аналізу будови геніталій.

Основним об'єктом ураження лонхеєю коровою є хвойні породи дерев, зокрема ялина європейська (Picea abies).

Шкідник часто заселяє ділянки кори, пошкоджені іншими комахами, такими як короїди або лубоїди, виступаючи вторинним поселенцем.

Личинки живляться камбіальним шаром і м'якими тканинами лубу, що порушує нормальний сокорух дерева і сприяє його поступовому ослабленню.

При високій щільності популяції шкідник може сприяти заселенню дерева патогенними грибками, що викликають некрози та гнильні процеси під корою.

Найбільша шкода відзначається в лісових насадженнях, що перебувають у стані стресу через посуху, розрідженість або близьке розташування осередків масового розмноження короїдів.

Літ імаго лонхеї корової починається у весняно-літній період, коли встановлюються стабільні позитивні температури, необхідні для активного польоту.

Самки відкладають яйця в тріщини кори, найчастіше обираючи ослаблені дерева, у яких виділяється достатня кількість смоли або є механічні пошкодження.

Розвиток личинок відбувається протягом літнього сезону, за який може розвинутися одне або кілька поколінь, залежно від кліматичних умов регіону.

Зимуюча стадія зазвичай представлена личинками старших віків, які ховаються в глибині ходів під корою або в поверхневому шарі ґрунту біля основи стовбура.

Заляльковування відбувається навесні, відразу після закінчення періоду зимової діапаузи, що дозволяє новому поколінню мух з'явитися до початку вегетації дерев.

Однією з ранніх ознак присутності лонхеї є наявність вхідних отворів, оточених характерними темними патьоками смоли або бурим борошном.

При знятті частини кори на пошкодженій ділянці можна виявити численні личинки, які пересуваються в лубовому шарі, залишаючи звивисті ходи.

Поступове всихання хвої та зміна кольору крони на сірувато-зелений або жовтуватий свідчить про критичне ураження стовбура та порушення живлення дерева.

Наявність специфічних екскрементів у ходах під корою допомагає відрізнити роботу личинок лонхеї від діяльності вусачів або інших стовбурових шкідників.

• Ослаблення тургору хвої.
• Наявність отворів у корі з виходами бурого борошна.
• Обсипання лусочок кори на уражених ділянках.
• Поява вторинних грибкових інфекцій на стовбурі.

Найважливішим методом профілактики є своєчасна санітарна рубка заражених дерев до моменту вильоту нового покоління мух.

Очищення лісових насаджень від порубкових залишків і валежнику позбавляє шкідника місць для розмноження та успішної зимівлі.

Застосування феромонних пасток, призначених для моніторингу короїдів, дозволяє частково відловлювати і супутні види комах, включаючи лонхею.

Збереження природних ентомофагів — птахів та хижих комах — сприяє стримуванню чисельності популяції лонхеї на безпечному рівні.

Хімічна обробка інсектицидами в лісових умовах застосовується рідко і виправдана тільки в декоративних розплідниках або в паркових зонах високої цінності.