Стебловий буряковий довгоносик

Стебловий буряковий довгоносик (Lixus subtilis) належить до ряду твердокрилих, родини довгоносиків (Curculionidae). Це жук видовженої форми з довжиною тіла від 10 до 15 мм та сірувато-бурим забарвленням.

Комаха має характерний довгий головотрубок, який використовується для живлення та відкладання яєць всередину тканин рослин-господарів.

Тіло жука вкрите щільними лусочками, що забезпечує добру маскувальну здатність серед вегетативної маси цукрових буряків та диких родичів.

Личинка має зігнуту форму, безнога, кремово-білого кольору, її розвиток відбувається повністю приховано, що ускладнює виявлення шкідника на ранніх етапах.

Цикл розвитку становить одну генерацію на рік, зимує імаго в ґрунті або під залишками рослин, чекаючи на сприятливі умови навесні.

Шкідник спеціалізується на живленні рослинами родини амарантових, серед яких основну шкоду завдає цукровим, кормовим та столовим бурякам.

Дорослі жуки пошкоджують листя, виїдаючи отвори, проте основний економічний збиток спричиняють личинки, що харчуються внутрішніми тканинами стебла.

Личинки вигризають ходи в стеблах та черешках, порушуючи провідну систему рослини, що перешкоджає нормальному транспортуванню поживних речовин.

Масове заселення посівів призводить до передчасного в’янення ботви, зниження накопичення цукрів у коренеплодах та загального зменшення врожайності.

Пошкоджені тканини стають вразливими до вторинних інфекцій, зокрема бактеріальних та грибкових хвороб, що провокують гниття коренеплодів під час вегетації.

Вихід жуків після зимівлі розпочинається навесні, коли середньодобова температура повітря досягає позначки в 10–12 градусів тепла.

Початок активності шкідника збігається з фазою формування перших справжніх листків у молодих рослин буряків, що робить їх вразливими до заселення.

Період парування та відкладання яєць триває протягом травня та червня, залежачи від кліматичних умов регіону та вологості ґрунту.

Личинки продовжують інтенсивне живлення всередині стебел у червні та липні, активно збільшуючись у розмірах та готуючись до окуклення.

Молоді жуки з’являються у другій половині літа, деякий час харчуються на рослинах, після чого відходять у місця зимівлі.

Ознакою появи довгоносика на полі є невеликі виїдені отвори на листках, що з’являються під час додаткового живлення імаго після виходу з зимівлі.

На черешках можна помітити характерні здуття та пошкодження, які виникають внаслідок відкладання яєць самками в тканини рослини.

Наявність екскрементів біля отворів у стеблі свідчить про те, що всередині відбувається активний розвиток личинки, яка прокладає свої ходи.

Зовнішнє в’янення окремих листків або всього куща при достатньому забезпеченні ґрунтовою вологою є критичним сигналом сильного внутрішнього ураження.

При розрізі стебла рослини часто можна виявити ходи, заповнені екскрементами, та саму личинку білого кольору, що підтверджує присутність Lixus subtilis.

Ключовим заходом контролю є дотримання сівозміни з просторовою ізоляцією посівів буряків від місць їх вирощування у минулому сезоні.

Глибока осіння оранка допомагає знищити значну частину популяції шкідника, що готується до зимівлі у верхньому шарі ґрунту та рослинних залишках.

Хімічний захист ефективний під час масової появи дорослих жуків на полях, з використанням інсектицидів контактно-системної дії.

• Використання якісного протруєння насіння для захисту сходів.
• Обробка крайових смуг поля при міграції шкідника.
• Знищення бур’янів, які можуть слугувати резерватором для шкідника.

Для прийняття рішення про обробку слід враховувати поріг шкодочинності, що становить приблизно одну особину на метр квадратний у період появи сходів.