Стебловий довгоносик-лінус

Стебловий довгоносик-лінус (Lixus scabricollis) належить до ряду твердокрилих, родини довгоносиків. Це досить великий жук розміром від 12 до 16 мм з подовженим тілом, що вкрите сірувато-бурим пилком.

Головотрубка комахи середня, дещо вигнута, характерна для роду Lixus. Личинки мають вигляд безногих білуватих черв'яків із жовтою головою, що розвиваються всередині стебел рослин-господарів.

Зимують дорослі жуки у верхньому шарі ґрунту або під рештками рослин, активізуючись навесні при підвищенні температури повітря. Початок їхньої активності збігається з фазою розетки буряків.

Самки відкладають яйця в тканини стебел, що створює оптимальні умови для живлення та розвитку личинок. Такий внутрішній розвиток забезпечує захист потомства від зовнішніх природних ворогів.

Життєвий цикл включає стадії яйця, личинки, лялечки та імаго, причому повний цикл розвитку найчастіше відбувається протягом одного вегетаційного сезону.

Основним об'єктом пошкодження є цукровий та кормовий буряк, а також деякі дикорослі рослини з родини лободових. Найбільшої шкоди завдають личинки, які виїдають серцевину стебла.

Пошкодження внутрішніх тканин призводить до порушення водного та поживного балансу рослини, що значно знижує приріст біомаси та кінцеву врожайність коренеплодів.

Дорослі жуки живляться листям, обгризаючи краї, проте цей вид шкоди зазвичай має другорядне значення порівняно з руйнуванням стебел личинками.

На насінниках буряків довгоносик може пошкоджувати квітконоси, що викликає їх передчасне в'янення, вилягання та суттєве зниження якості насіння.

При масовому розмноженні спостерігається вилягання стебел, що ускладнює механізоване збирання та спричиняє додаткові втрати врожаю на полі.

Перші ознаки присутності шкідника — це виїдання країв листків жуками, що особливо помітно у травні. Згодом, у червні-липні, стають помітні пошкоджені стебла.

Отвори на стеблах, через які виходять імаго, є чітким сигналом зараження. Всередині стебла зазвичай виявляють ходи, забиті екскрементами личинок, що руйнують судинну систему рослини.

Пожовтіння та в'янення окремих листків або цілих рослин часто вказує на те, що всередині вже розвивається велика кількість личинок довгоносика.

При огляді насінників можна побачити викривлення квітконосів, які стають ламкими та нездатними утримувати вагу суцвіть, що призводить до їхнього зламу.

Загальна слабкість рослин у порівнянні з сусідніми культурами, що ростуть поруч, є приводом для ретельного обстеження нижньої частини стебла на наявність личинок.

Система захисту базується на агротехнічних заходах, зокрема на обов'язковому дотриманні сівозміни з просторовою ізоляцією нових посівів від торішніх площ.

Глибока зяблева оранка поля є критично важливою, оскільки вона знищує жуків, що готуються до зимування, та перериває цикл розвитку шкідника.

Боротьба з бур'янами, особливо з родини лободових (лобода біла, лутига), є необхідною умовою для зменшення чисельності шкідника в посівах.

Хімічний захист передбачає використання інсектицидів системної дії у період виходу жуків з місць зимівлі, що дозволяє знищити шкідника до відкладання яєць.

Постійний моніторинг чисельності імаго за допомогою ентомологічних сачків допомагає вчасно виявити перевищення ЕПШ та провести своєчасну обробку посівів.