Стебловий буряковий довгоносик

Стебловий буряковий довгоносик (Lixus ascanii) є небезпечним шкідником, що належить до родини довгоносиків (Curculionidae). Це жук довжиною до 16 мм, який має сіро-жовте забарвлення.

Тіло комахи вкрите дрібними лусочками, що створюють матовий відтінок. Довга, вигнута донизу головотрубка дозволяє жукам ефективно прогризати тканини кормових рослин.

Личинки комахи мають білий колір, вони безногі та дещо вигнуті. Саме вони завдають основної шкоди рослині, розвиваючись всередині її стебла.

Зимують дорослі особини у ґрунті або під залишками рослинності, що залишилися після збору врожаю. З настанням весни вони активізуються.

Комахи мають високу здатність до перельоту на значні відстані, що дозволяє їм швидко поширюватися на великих площах посівів буряків.

Основною кормовою базою для цього шкідника є цукрові, кормові та столові буряки. Шкідник також віддає перевагу лободовим бур'янам.

Дорослі жуки пошкоджують листя, виїдаючи його краї, проте цей процес зазвичай не є смертельним для буряка на ранніх стадіях розвитку.

Личинки, на відміну від імаго, вгризаються в черешки листків та стебла, прокладаючи там ходи. Це призводить до порушення водного та поживного балансу рослини.

Пошкоджені стебла втрачають механічну міцність, що часто призводить до їх вилягання або перелому при механічному впливі чи сильному вітрі.

Масова інвазія шкідника викликає зниження врожайності коренеплодів та зменшення вмісту цукру, що прямо позначається на якості продукції.

Вихід жуків з місць зимівлі відбувається у травні. Після періоду додаткового харчування вони приступають до спарювання та відкладання яєць.

Самка прогризає отвір у тканині черешка і відкладає туди одне яйце. Одна особина може відкласти значну кількість яєць протягом сезону.

Ембріональний розвиток триває близько півтора-двох тижнів, після чого з'являються личинки, які залишаються всередині стебла до закінчення живлення.

Процес окукливания припадає на літні місяці. Нове покоління дорослих комах формується до кінця серпня або початку вересня.

Після короткочасного живлення молоді жуки мігрують у місця зимівлі, де перебувають до наступної весни.

Ознаками зараження є наявність характерних отворів у черешках та стеблах, які залишаються після того, як самки відклали яйця.

Пожовтіння листків, яке не пов'язане з посухою чи нестачею добрив, часто свідчить про наявність внутрішніх пошкоджень стебла личинками.

Хисткість розетки листків є важливим сигналом для агронома: при сильному пошкодженні черешки легко відриваються від основи при найменшому навантаженні.

Наявність екскрементів личинок у ходах всередині стебла є беззаперечним доказом присутності цього шкідника на полі.

Зовнішній вигляд поля з великою кількістю в'янучих рослин у другій половині літа вказує на розмноження довгоносика.

Ефективний захист базується на глибокій оранці, яка знищує комах, що готуються до зимівлі у верхніх шарах ґрунту.

Обов'язковим заходом є систематична боротьба з бур'янами, особливо лободою білою, де шкідник може накопичувати чисельність.

Використання якісного насіння та дотримання оптимальних термінів посіву дозволяють рослинам зміцніти до початку масового льоту шкідника.

Застосування інсектицидів контактно-кишкової дії є доцільним у період виходу жуків з ґрунту, до моменту відкладання ними яєць.

Моніторинг полів за допомогою жовтих пасток допомагає своєчасно виявити початок льоту та прийняти рішення про необхідність обробки.