Літторіна

Літторіна (Littorina) — це рід морських черевоногих молюсків, що належать до родини літторінід (Littorinidae). У сільськогосподарському виробництві ці організми не вважаються типовими шкідниками, оскільки їхнє природне середовище обмежене солоними морськими водами.

Ці молюски мають міцну мушлю конічної форми, яка захищає їх від пересихання та хижаків. Колірна гама варіюється, що допомагає їм зливатися з камінням та водоростями у припливній зоні океану.

Фізіологічно літторіни адаптовані лише до солоного середовища. Вони використовують зябра для дихання, тому при потраплянні у прісну або суху ґрунтову воду їхня активність різко обмежується, а згодом настає загибель.

Життєвий цикл включає стадію вільноплаваючої личинки, яка розноситься течіями на значні відстані. Після досягнення певного розміру молюски осідають на субстрат і ведуть переважно донний спосіб життя.

Випадки появи літторін на полях пов'язані з використанням морських водоростей як добрив. Якщо органічний матеріал не пройшов відповідну обробку, молюски можуть потрапити на грядки разом із добривами.

Літторіни живляться мікроскопічними водоростями та рештками органіки, зішкрібаючи їх з поверхонь. У штучних умовах, потрапляючи на город, вони можуть випадково пошкоджувати молоді сходи культурних рослин.

Пошкодження мають вигляд виїдених ділянок на епідермісі листя та стебел. Це відбувається через специфічну будову ротового апарату (радули), пристосованого до зішкрібання твердих частинок з поверхонь.

Основна шкода для врожаю полягає у зниженні інтенсивності фотосинтезу через пошкодження зеленої маси. Крім того, наявність солі в місцях знаходження молюсків пригнічує розвиток молодих кореневих систем.

Шкодочинність зазвичай є локальною. Вона спостерігається лише в безпосередній близькості до місць внесення морських добрив, які не були попередньо промиті від залишків морської води та організмів.

Слід зазначити, що тривале перебування літторін на ґрунті неможливе через відсутність необхідного рівня вологості та солоності, що робить їхню загрозу для врожаю мінімальною.

Найкращий спосіб захисту — ретельна підготовка добрив морського походження. Перед внесенням водорості потрібно обов'язково промити прісною водою, щоб видалити сіль та сторонні організми.

Ефективним методом є висушування органічних добрив під прямими сонячними променями. Це не лише вбиває молюсків, а й сприяє розкладанню органіки, що прискорює її засвоєння рослинами.

Якщо літторіни все ж з'явилися, навколо грядок рекомендується створити бар'єри з дрібного гравію, вапна або деревної золи. Ці матеріали перешкоджають пересуванню молюсків до рослин через подразнення їхнього тіла.

Глибока культивація ґрунту після внесення органіки дозволяє загорнути будь-яких випадкових мешканців морського узбережжя на глибину, де вони швидко гинуть.

Хімічні засоби захисту від черевоногих молюсків (моллюскоциди) застосовуються лише у разі масової появи, проте в агрономічній практиці щодо літторін це потрібно вкрай рідко.