Листронотус

Листронотус — рід комах із родини довгоносиків (Curculionidae). Серед них найбільш відомим шкідником сільськогосподарських культур є Listronotus oregonensis.

Доросла особина має невеликі розміри, зазвичай близько 3-4 мм, і характеризується темним забарвленням, що дозволяє їй маскуватися в ґрунті.

Голова жука витягнута в характерну для родини трубку, яка слугує інструментом для живлення тканинами рослин та прогризання отворів для кладки яєць.

Личинки цього виду мають безногу форму тіла, вигнуту дугою, білого кольору, що робить їх схожими на личинок інших видів ґрунтових комах.

Комахи віддають перевагу ділянкам з високою вологістю, що робить заплавні землі або добре поливані ділянки зонами підвищеного ризику.

Листронотус завдає значної шкоди зонтичним культурам, зокрема моркві, селері, петрушці та пастернаку, знижуючи їхню товарну якість.

Дорослі жуки пошкоджують надземну частину, виїдаючи невеликі отвори в листі, що послаблює рослину та погіршує процес фотосинтезу.

Найбільшу небезпеку становить личинка, яка після виходу з яйця проникає у коренеплід, прокладаючи в ньому довгі звивисті ходи.

Пошкоджені коренеплоди втрачають товарний вигляд, стають джерелом гнильних захворювань і абсолютно не підлягають тривалому зберіганню.

Рівень шкодочинності може досягати критичних позначок у роки з помірними температурами та високою вологістю повітря.

Зимують імаго в ґрунті, під рослинними залишками або в захищених місцях по краях полів, чекаючи на сприятливі весняні умови.

Весняний вихід шкідника з місць зимівлі зазвичай збігається з початком вегетації ранніх сортів моркви, коли температура ґрунту стабілізується.

Самка відкладає яйця в черешки листків поблизу поверхні ґрунту, забезпечуючи личинкам доступ до живлення одразу після народження.

Процес розвитку від яйця до імаго триває протягом літа, причому у південних регіонах можливий розвиток кількох поколінь за один сезон.

Після завершення живлення личинка залишає плід, заглиблюючись у ґрунт для заляльковування, де вона проводить подальшу метаморфозу.

Первинні ознаки пошкодження помітні на листі у вигляді дрібних круглих дірок, які часто залишаються непоміченими агрономами на ранніх етапах.

Пожовтіння ботви та відставання рослин у рості в середині літа є явним сигналом, що всередині коренеплоду вже активно живиться личинка.

При детальному огляді коренеплоду на його поверхні можна помітити темні плями та вхідні отвори, що ведуть у глибокі внутрішні ходи.

Наявність в’ялих, покручених або передчасно відмерлих листків свідчить про глибоке пошкодження центральної частини кореня шкідником.

• Дірки на листі
• Пожовтіння ботви
• Хід всередині моркви
• Наявність екскрементів в ходах

Ефективний захист базується на дотриманні сівозміни: не рекомендується висаджувати зонтичні культури на одному місці частіше ніж раз на 3-4 роки.

Знищення бур'янів родини зонтичних навколо полів зменшує кількість місць, де шкідник може резервуватися протягом сезону.

Застосування інсектицидів системної дії доцільне лише після проведення моніторингу за допомогою пасток для визначення порогу чисельності.

Післязбиральне перекопування або оранка ґрунту дозволяють винести лялечки шкідника на поверхню, де вони гинуть від впливу низьких температур.

Біологічні методи захисту, зокрема внесення препаратів на основі ентомопатогенних грибів, можуть бути ефективними у вологе літо.