Горохова мінуюча муха

Горохова мінуюча муха (Liriomyza congesta) належить до ряду двокрилих, родини мінуючих мушок (Agromyzidae). Це невелика комаха, розмір якої становить близько 2–3 мм, забарвлена в темний колір з характерними жовтими плямами на тілі.

Личинка шкідника має безногу видовжену форму, її колір варіюється від білуватого до жовтуватого. Увесь період свого розвитку личинка проводить усередині листкової пластинки, живлячись її тканинами.

Лялечка комахи має коричневий колір і зазвичай зимує в ґрунті або рослинних рештках. Це забезпечує високу виживаність шкідника в умовах помірного клімату.

Дорослі мухи ведуть активний спосіб життя вдень, живлячись соком рослин через проколи, які вони роблять своїм яйцекладом. Це первинний етап механічного пошкодження.

Виявлення цього шкідника вимагає пильності, оскільки комахи дуже дрібні та швидко пересуваються між рослинами під час польоту.

Цей шкідник спеціалізується на пошкодженні бобових культур, найбільшої шкоди завдаючи гороху, віці, сочевиці та конюшині.

Личинки, виїдаючи паренхіму листа, створюють довгі звивисті ходи, які називаються мінами. Це призводить до серйозного порушення фізіологічних процесів рослини.

Значне ураження листя призводить до зменшення фотосинтетичної активності, що негативно впливає на формування зерна та якість майбутнього врожаю.

У разі сильного заселення спостерігається передчасне всихання та опадання листя, що послаблює рослину в критичні фази її розвитку.

Вторинні інфекції, що потрапляють через пошкоджені тканини, можуть додатково погіршувати стан посівів, викликаючи розвиток хвороб.

Поява дорослих комах після зимівлі зазвичай припадає на кінець травня — початок червня, що збігається з початком активної вегетації бобових.

Протягом літа шкідник здатен дати декілька поколінь, при цьому розвиток кожного з них сильно залежить від температурного режиму та вологості.

Найбільш сприятливими для масового розмноження є сухі та теплі періоди, коли швидкість розвитку личинок у тканинах листа суттєво зростає.

Зимує шкідник на стадії пупарія в ґрунті, що забезпечує стабільну щільність популяції в осередках поширення кожного року.

Період найбільшої загрози для посівів гороху припадає на фази від сходів до цвітіння, коли рослини найбільш вразливі до пошкоджень.

Першими ознаками є поява дрібних білих цяток на листках, що є слідами живлення імаго.

Згодом на листках з’являються чітко виражені звивисті світлі лінії — міни, які постійно розширюються.

Всередині мін можна побачити личинку або сліди її життєдіяльності у вигляді темних гранул екскрементів.

Листя, що сильно уражене, з часом жовтіє, скручується і може передчасно відмирати, що помітно знижує продуктивність посівів.

• Дрібні білі точки на верхній стороні листка
• Характерні звивисті ходи (міни)
• Пожовтіння та скручування листових пластинок
• Наявність личинок всередині ходів

Ефективним агротехнічним заходом є правильна сівозміна, що передбачає чергування культур та віддаленість нових посівів від минулорічних.

Глибока оранка восени дозволяє значно знизити чисельність популяції шкідника, що зимує в ґрунті.

Застосування інсектицидів системної дії є необхідним при перевищенні економічного порогу шкодочинності, зазвичай це фаза бутонізації.

Боротьба з бур’янами, особливо бобовими видами, зменшує резервації шкідника на полі та прилеглих територіях.

Використання ранньостиглих сортів дозволяє рослинам сформувати врожай до масового розмноження наступних поколінь мухи.