Курячий пухоїд

Курячий пухоїд (Lipeurus caponis) є специфічним ектопаразитом, що належить до ряду Пухоїди (Mallophaga), родини Philopteridae. Це дрібна комаха розміром до 2.5 мм з плоским тілом, пристосованим до життя в пір'яному покриві.

Тіло паразита має подовжену форму та жовто-сіре забарвлення, що робить його малопомітним на тілі птиці. Голова широка, оснащена потужним ротовим апаратом гризучого типу для харчування частинками епідермісу.

Життєвий цикл комахи триває близько місяця і проходить виключно на господарі. Самка відкладає яйця біля основи пір'я, закріплюючи їх секретом, після чого з них виходять личинки, схожі на дорослих особин.

Пухоїди не здатні виживати довгий час поза тілом птиці, тому їх поширення відбувається переважно під час безпосереднього контакту між особинами у стаді.

На відміну від інших видів, цей паразит віддає перевагу ділянкам тіла, де пір'я жорсткіше, зокрема крилам та хвосту, міцно тримаючись за них за допомогою спеціальних гачків на лапках.

Вражає цей шкідник переважно курей, рідше — індиків та іншу домашню птицю. Хоча він не є шкідником рослин, його вплив на птахівництво є вкрай деструктивним.

Шкодочинність полягає у виснаженні організму птиці. Постійний свербіж не дає курям відпочивати, що призводить до стресу та різкого зниження продуктивності — зменшення ваги та кількості яєць.

Пошкоджене пір'я втрачає цілісність, стає ламким та випадає. На шкірі птиці з'являються подряпини та рани від постійного чищення дзьобом, що відкриває шлях для вторинних інфекцій.

У молодняку спостерігається значне відставання у рості, а при сильній інвазії — виснаження, анемія та навіть загибель птиці через неможливість спокійно харчуватися та спати.

Економічні збитки в господарствах пов'язані з необхідністю дорогої ветеринарної обробки та зниженням товарного вигляду продукції, зокрема якості пір'я та ваги тушок птиці.

Першою ознакою є зміна поведінки птиці: вона стає неспокійною, постійно смикається, чистить пір'я дзьобом та намагається дряпати себе лапами.

При огляді можна побачити безпосередньо комах на шкірі або в основі пір'я. Також помітними стають яйця (гниди), які виглядають як дрібні світлі зернятка, склеєні в купки.

Шкіра птиці в місцях скупчення паразитів часто запалена, має численні дрібні ранки та ділянки з відсутнім пір'ям. Самі пера мають вигляд «поїдених» з пошкодженими краями.

Вночі, за допомогою ліхтарика, можна помітити, що курятник не затихає, а птиця продовжує активно реагувати на подразнення шкіри, що є типовим для маллофагозу.

Якщо розсунути пір'я на спині або під крилами, можна помітити швидкий рух дрібних світлих комах, що намагаються сховатися від світла, пересуваючись на шкіру птиці.

Боротьба базується на застосуванні інсектицидних засобів, дозволених для використання у ветеринарії (аерозолі, порошки, обробка краплями на шкіру).

Важливим заходом є організація зольно-піщаних ванн, які дозволяють птиці самостійно очищувати пір'я від паразитів, що є природним способом профілактики.

Необхідно підтримувати санітарний стан у приміщеннях: проводити дезінфекцію стін та інвентарю, вчасно міняти підстилку та не допускати великої вологості.

Всі заходи мають проводитися одночасно для всього стада, оскільки поодинокі необроблені особини стануть джерелом повторного зараження всього господарства.

• Обробка спеціальними інсектоакарицидними препаратами.
• Дезінфекція курятників та місць вигулу.
• Регулярний огляд поголів'я на наявність ектопаразитів.