Злаковий трипс

Злаковий трипс (Limothrips denticornis) належить до ряду бахромчастокрилих (Thysanoptera), родини Thripidae. Це дрібна комаха розміром 1,2–1,5 мм, що має видовжене тіло темного кольору.

Дорослі особини мають дві пари вузьких крил з характерною бахромою з довгих волосків. У самців присутні специфічні вирости на вусиках, що є важливою діагностичною ознакою виду.

Личинки трипса безкрилі, мають блідо-жовте або оранжеве забарвлення. Вони дуже рухливі та ведуть прихований спосіб життя всередині пазух листків або колоскових лусок.

Зимують виключно запліднені самки, які знаходять притулок у рослинних рештках, лісовій підстилці або стерні зернових культур, переходячи в стан діапаузи.

Навесні, при прогріванні ґрунту до +10...+12°C, шкідники активізуються і починають заселяти молоді посіви, починаючи з озимих культур, поступово переходячи на ярові.

Основними культурами-господарями для злакового трипса є ярова та озима пшениця, жито, ячмінь та овес. У деяких випадках шкідник може харчуватися дикорослими злаковими травами.

Комаха висмоктує клітинний сік із тканин рослин, що призводить до порушення фізіологічних процесів. Найбільшої шкоди завдається у фазі виходу в трубку та колосіння.

Харчування трипса в області колоса призводить до появи так званої білоколосості. Уражені колосся стають щуплими, зерно в них погано наливається або не утворюється зовсім.

Масове розмноження шкідника може знизити врожайність зернових культур на 15–30% залежно від ступеня інвазії та погодних умов періоду вегетації.

Шкоду завдають як імаго, так і личинки, які концентруються всередині колоса, висмоктуючи соки з молодих зав'язей, що веде до їх деформації та передчасного всихання.

Вихід перезимували самок починається наприкінці квітня — на початку травня. Спочатку комахи харчуються на озимих культурах, де відбувається їх розмноження.

Протягом вегетаційного періоду злаковий трипс може розвиватися у 1–2 поколіннях. Терміни розвитку безпосередньо залежать від суми ефективних температур.

Період масового заселення колосся припадає на фазу цвітіння злаків. Саме в цей час відбувається найбільш інтенсивне харчування та відкладання яєць.

У другій половині літа, при дозріванні врожаю та всиханні рослин, трипси залишають колосся та мігрують у місця зимівлі.

Спекотна та суха погода сприяє швидкому розвитку популяцій, тоді як затяжні дощі можуть суттєво знижувати чисельність комах.

Першою ознакою зараження є знебарвлення кінчиків листків та поява на них характерних сріблястих плям або штрихів.

При візуальному огляді колоса можна помітити самих комах або їх личинок, що ховаються всередині колоскових лусок. При розтині колоса виявляються екскременти у вигляді чорних крапок.

Порушення процесу формування зерна призводить до того, що колос залишається прямим і світлим, тоді як здорові колосся під вагою зерна схиляються.

У нижній частині стебла під піхвами листків можна виявити скупчення комах, які викликають пожовтіння та скручування листкових пластинок.

Зниження маси тисячі зерен та їх низька якість — основні непрямі ознаки того, що посіви зазнали атаки злакового трипса.

Найважливішим агротехнічним методом боротьби є дотримання сівозміни та просторова ізоляція посівів ярових культур від озимих.

Ефективною є глибока зяблева оранка, яка сприяє знищенню місць зимівлі шкідника та зниженню чисельності популяції в наступному сезоні.

Знищення бур'янів на полях та межах дозволяє позбавити трипсів кормової бази в міжсезоння та на початку весни.

При перевищенні економічного порогу шкідливості (більше 10–15 особин на один колос) рекомендується застосування інсектицидів системної дії.

Хімічна обробка найбільш ефективна у фазі колосіння, коли шкідники стають найбільш вразливими та відкритими для впливу препаратів.