Лепідоциртус

Лепідоциртус належить до ряду попелюх (Collembola) або ногохвісток, що мешкають у верхніх шарах ґрунту та в рослинних рештках.

Це дуже дрібні членистоногі, які мають стрибальний апарат (фурку), що дозволяє їм різко підстрибувати при найменшій небезпеці.

Зовні вони мають подовжене тіло, вкрите лусочками, які часто відбивають світло, створюючи металевий або перламутровий відтінок.

Забарвлення дорослих особин варіюється від білого та напівпрозорого до насичених коричневих тонів, що дозволяє їм маскуватися у ґрунті.

Вони є частиною ґрунтової фауни, проте за надмірної вологості їх чисельність у горщиках стає критичною для культурних рослин.

Шкідливість лепідоциртуса проявляється в пошкодженні молодих, ще не здерев'янілих коренів, які є джерелом їхнього живлення.

Пошкодження кореневої системи призводить до порушення водного балансу рослини, що проявляється у в'яненні листків та загальному пригніченні.

Особливо небезпечні ці ногохвістки для розсади, у якої коренева система ще не має достатньо міцного захисного покриву.

Постійна присутність шкідників провокує виникнення вторинних грибкових інфекцій у місцях пошкоджень коренів, що може призвести до загибелі рослини.

У промислових теплицях лепідоциртуси здатні пошкоджувати коріння молодих живців під час їхнього вкорінення у вологих субстратах.

Активність лепідоциртуса триває протягом усього року, особливо в закритому ґрунті, де зберігається постійна вологість і тепло.

Найбільший спалах чисельності спостерігається в осінньо-зимовий період, коли випаровування вологи в приміщенні значно знижується.

Оптимальні умови для розвитку шкідника — вологість ґрунту понад 70% та наявність великої кількості органічних залишків, що розкладаються.

Життєвий цикл комах короткий, що дозволяє популяції швидко відновлюватися після несприятливих для них змін у режимі догляду за рослинами.

Відсутність сезонності в умовах квартир робить боротьбу з ними постійним завданням для власників колекцій рослин.

Основними ознаками є поява дрібних білих або сірих комах на поверхні ґрунту відразу після поливу рослин.

Рослини, які раніше розвивалися нормально, починають демонструвати ознаки дефіциту поживних речовин, хоча добрива вносяться регулярно.

У місцях скупчення ногохвісток на ґрунті може спостерігатися потемніння тканин або поява цвілі, що свідчить про надмірну вологість.

При сильному зараженні спостерігається уповільнення темпів вегетації, зменшення розмірів нових листків порівняно з попередніми.

Якщо перевернути горщик, можна побачити, що в дренажних отворах скупчується велика кількість дрібних стрибаючих комах.

Першочерговим заходом є корекція режиму поливу: не можна допускати застою води в піддонах та перезволоження ґрунтової суміші.

Ефективно допомагає просушування верхнього шару ґрунту, оскільки ногохвістки не можуть вижити без високої вологості середовища.

Використання інсектицидів на основі системних діючих речовин дозволяє знищити колонії шкідника навіть у глибоких шарах ґрунту.

Для профілактики слід використовувати стерильні ґрунтосуміші, які не містять неперегнилих органічних залишків, що приваблюють шкідників.

• Зменшення частоти поливу.
• Використання сухих субстратів для мульчування.
• Обробка ґрунту інсектицидними розчинами.
• Видалення пошкоджених ділянок коренів.