Лососева воша

Лососева воша (Lepeophtheirus salmonis) — це ектопаразитичний рачок із ряду Siphonostomatoida, родини Caligidae.

Дорослі особини мають сплощене тіло розміром до 12 мм, яке дозволяє їм надійно прикріплюватися до шкіри господаря.

Паразит живиться слизом, шкірними покривами та кров'ю лососевих риб, що робить його небезпечним для цілої популяції.

Життєвий цикл включає кілька стадій розвитку, частина з яких є вільноплаваючими личинками, що знаходяться у товщі води.

Цей вид суворо залежний від солоності води, тому його поширення обмежене лише морським та океанічним середовищем.

Основними об'єктами ураження є лососеві риби: атлантичний лосось, горбуша, кета та інші види, що мають промислове значення.

Для рибницьких господарств паразит є головною проблемою, оскільки викликає масові епізоотії в закритих водоймах або садках.

Пошкодження шкіри стають відкритими воротами для бактеріальних інфекцій, що призводить до сепсису та високої смертності поголів'я.

Риба, уражена великою кількістю вошей, виснажується, втрачає товарний вигляд та швидкість росту, що зменшує прибуток фермерів.

У дикій природі паразит особливо сильно вражає молодь, яка ще не має достатньо товстого шкірного бар'єру для захисту.

Активність шкідника залежить від температури води: з приходом весни та підвищенням температури темпи розмноження зростають.

Найбільш небезпечним є період, коли температура води піднімається вище 10 градусів, що активізує метаболізм паразита.

Взимку активність знижується, але паразит залишається життєздатним і продовжує існувати на рибі, хоча і з меншою інтенсивністю.

Поява дикого лосося у прибережних зонах під час міграції провокує спалахи чисельності вошей у даному регіоні.

Моніторинг температури води дозволяє фермерам прогнозувати піки зараження та вчасно проводити заходи захисту.

Першою ознакою ураження є поява сірих плям на шкірі риби, які поступово перетворюються на глибокі рани.

Наявність дорослих паразитів легко виявити візуально — вони виглядають як маленькі коричневі пластинки на поверхні тіла риби.

Риба стає неспокійною, намагається тертися об сітки садків, намагаючись позбутися подразників, що травмує її ще більше.

При сильному ураженні спостерігається деформація зябер та ураження зон навколо плавців, що призводить до втрати координації.

• Білі або сірі плями на шкірі;
• Наявність паразитів на поверхні тіла;
• Занепокоєння та нетипова поведінка риби;
• Виразки на спині та голові;
• Підвищена смертність серед молодняку.

Використання біологічних методів захисту, зокрема підсадка до лосося риб-чистильників, що природно знищують паразитів.

Механічна очистка риби за допомогою термічного впливу, що дозволяє позбутися вошей без застосування хімікатів.

Застосування спеціальних кормових сумішей, які містять ліки, що перешкоджають нормальному линянню та розвитку паразита.

Дотримання карантинних заходів при перевезенні риби та зниження щільності посадки в період підвищеної загрози зараження.

Постійний ветеринарний моніторинг стану стада для раннього виявлення осередків паразитарної інвазії.