Блискучий деревоточець

Блискучий деревоточець (Lasius fuliginosus) — представник родини мурах, що належить до ряду перетинчастокрилих. Цей вид вирізняється характерним чорним кольором тіла з яскравим блиском.

Довжина робочих особин становить від 4 до 6 міліметрів. Голова комах має серцеподібну форму, що є однією з головних морфологічних ознак для визначення виду.

Колонії деревоточців будують свої гнізда безпосередньо у деревині. Для зміцнення конструкції вони використовують особливий «картон», що складається з пережованої деревини та грибного міцелію.

Ці мурахи ведуть прихований спосіб життя, часто обираючи для поселення старі дерева з порожнинами всередині стовбура або гнилими ділянками.

Чисельність однієї сім'ї може досягати значних показників, що дозволяє їм контролювати великі території саду та швидко розширювати мережу своїх ходів.

Головна шкода полягає в руйнуванні внутрішніх тканин дерева. Постійно прокладаючи ходи, мурахи пошкоджують структуру стовбура, що суттєво знижує його міцність.

Від дій шкідника найчастіше страждають листяні дерева, включаючи цінні садові породи, що вже мають певні пошкодження або ознаки старіння кори.

Окрім фізичного руйнування, мурахи сприяють масовому розмноженню попелиць. Вони активно розселяють їх на молоді пагони та захищають від природних ворогів.

Попелиці, харчуючись соком рослин, спричиняють деформацію листя, уповільнюють загальний розвиток дерева та сприяють розвитку чорнильного грибка.

Наслідком тривалої колонізації є загальне виснаження дерева, що робить його вразливим до патогенних грибів, бактерій та несприятливих погодних умов.

Період активності деревоточця починається навесні, коли температура ґрунту та повітря стає стабільно теплою, зазвичай після переходу позначки у 10 градусів тепла.

Найбільшу інтенсивність будівельних робіт спостерігають у травні та червні. У цей час робочі мурахи найбільш активні в пошуку їжі та розширенні гнізда.

Літній період характеризується постійною присутністю мурах на гілках дерев, де вони пасуть колонії попелиць, забезпечуючи їх безпеку та стабільний приріст чисельності.

З наближенням осені рівень активності поступово падає. Мурахи переміщуються ближче до центру гнізда, готуючись до зниження температури.

Зимують деревоточці всередині побудованих ними камер у стовбурах дерев, де вони перебувають у стані анабіозу до настання наступної весни.

Ознакою наявності шкідника є безперервний рух мурах по стовбуру дерева. Зазвичай вони пересуваються чітко визначеними стежками в обох напрямках.

Біля основи дерева або в тріщинах кори можна побачити накопичення дрібних часток деревини, які мурахи виштовхують назовні під час прокладання ходів.

Якщо прикласти вухо до стовбура, можна почути характерне шарудіння або гул всередині деревини, що підтверджує присутність великої колонії комах.

Рясна наявність попелиці на верхівках пагонів та листі, яка не зникає після обробки фунгіцидами, часто свідчить про «опікунство» з боку мурах-деревоточців.

Наявність матеріалу, схожого на картон або темно-коричневу губку, у дуплах чи глибоких щілинах кори вказує на облаштоване гніздо цього виду.

Важливим кроком є закриття всіх щілин та дупел на деревах за допомогою садового вару або спеціальних герметиків, щоб унеможливити доступ мурах усередину.

Встановлення липких ловчих поясів на стовбури дерев ефективно обмежує пересування мурах, перериваючи їхній шлях до попелиці та нових територій.

Використання сучасних інсектицидів для обробки дерев проти попелиці є обов'язковим, оскільки це позбавляє деревоточців їхнього основного джерела харчування.

У разі виявлення великих гнізд усередині деревини застосовуються інсектицидні гелі, які мурахи переносять усередину, що призводить до загибелі всієї колонії.

Систематична санітарна обрізка та видалення старих пошкоджених гілок зменшує привабливість саду для цих мурах, оскільки їм стає важче знайти місце для побудови гнізд.