Жовтий земляний мураха

Жовтий земляний мураха (Lasius flavus) — це представник родини Мурашині (Formicidae). Ці комахи мають специфічний жовтий або світло-коричневий колір тіла, що допомагає їм залишатися непомітними у ґрунті.

Вони є типовими мешканцями підземних шарів ґрунту. Робочі особини мають довжину від 2 до 4 мм, тоді як матка зазвичай значно більша та масивніша.

Цей вид рідко виходить на поверхню, вважаючи за краще будувати складні лабіринти ходів під землею. Гнізда часто маскуються під дерниною або корінням багаторічних рослин.

Їхні колонії є довговічними і можуть розростатися на значні площі. Оскільки ці комахи пристосувалися до життя в темряві, їхні очі розвинені набагато гірше, ніж у наземних видів.

Виявлення гнізда можливе лише за наявністю невеликих земляних насипів, які мурахи викидають під час розширення своїх підземних камер.

Основна шкода для агрокультури полягає в симбіозі мурах із попелицями. Вони активно розселяють попелиць на культурні рослини для збору солодкого паді.

Риючи свої ходи в прикореневій зоні овочевих та декоративних культур, вони механічно пошкоджують дрібні корінці, що призводить до ослаблення і навіть загибелі рослин.

Порушення структури ґрунту навколо коріння призводить до швидкого висихання рослин, оскільки навколо кореневої системи утворюються порожнечі, куди не проникає вода.

Постійна присутність колоній шкідників пригнічує загальний імунітет рослин. Через діяльність попелиць, яку захищають мурахи, листя рослин скручується і передчасно відмирає.

На газонах ці мурахи створюють велику кількість горбків землі, що псує естетичний вигляд території та заважає проведенню агротехнічних робіт, зокрема стрижці.

З початком весняного потепління колонії виходять зі стану зимового анабіозу. Робочі особини починають інтенсивно ремонтувати ходи та шукати джерела їжі.

У травні та червні спостерігається пік розселення попелиць. Мурахи активно переносять їх на молоді пагони, що стає критичним періодом для захисту саду та городу.

Літній період, особливо спекотні дні, супроводжується вильотом крилатих особин для створення нових колоній, що часто помітно за появою комах на поверхні ґрунту.

З наближенням осені мурахи готуються до зими, переносячи попелиць або їхні яйця у захищені підземні камери, що забезпечує збереження шкідників до весни.

Зимують ці мурахи глибоко в ґрунті, де температура залишається відносно стабільною, що дозволяє всій колонії успішно пережити холодний період.

Наявність дрібних, пухких горбків землі у прикореневій зоні рослин є найнадійнішим показником присутності цього виду шкідника на вашій ділянці.

Другою ознакою є масова поява попелиць на пагонах та листках культурних рослин. Якщо поруч ви бачите активний рух жовтих мурах — це прямий доказ симбіозу.

Рослини, які раніше були здоровими, починають демонструвати ознаки в'янення та пожовтіння, незважаючи на регулярний полив, що свідчить про пошкодження коріння.

Під час розкопування землі біля основи хворого куща або овочевої культури можна помітити розгалужені ходи та білуваті личинки, що характерно для колонії Lasius flavus.

Загальна затримка в рості та слабке цвітіння є наслідком постійного відсмоктування соків з рослин, що стало можливим завдяки турботі мурах.

• Використання спеціалізованих інсектицидних гелів, які мурахи заносять у гніздо, що дозволяє знищити матку та личинок.
• Систематичне розпушування ґрунту, що руйнує підземні галереї та робить середовище непридатним для життя комах.
• Боротьба з попелицями за допомогою біологічних або хімічних засобів, що змушує мурах мігрувати у пошуках іншої кормової бази.
• Використання народних засобів, наприклад, полив гнізд відваром полину або розчином оцту.
• Забезпечення оптимального режиму поливу, який не дозволяє ґрунту пересихати, що ускладнює будівництво підземних ходів.