Букарка

Букарка (Lasiorhynchites caeruleus) — невеликий жук із родини Трубкокрутів (Attelabidae), що належить до ряду Твердокрилих. Доросла особина має характерне металеве синьо-зелене забарвлення та розмір близько 2,5–3 міліметрів.

Голова жука витягнута в довгу головотрубку, що є типовим для представників родини довгоносиків. Тіло комахи вкрите рідкими світлими волосками, які надають йому своєрідного відблиску.

Личинка букарки — безнога, має С-подібну форму тіла та кремово-біле забарвлення з темною головою. Весь свій розвиток вона проводить спочатку в опалому листі, а згодом — у верхніх шарах ґрунту.

Статеве дозрівання жуків відбувається навесні за температури повітря вище 10 градусів. У цей період комахи виходять із зимового спокою та починають активно харчуватися бруньками.

Яйця комахи овальні, світло-жовтого кольору. Самки відкладають їх по одному, роблячи отвори в черешках листя, які потім підгризають, що призводить до в’янення та опадання листкової пластини.

Основними об'єктами живлення букарки є яблуня, груша, слива, вишня, абрикос та інші кісточкові й зерняткові породи. Шкідник завдає шкоди як молодим насадженням, так і дорослим плодовим деревам.

Дорослі жуки пошкоджують бруньки, вигризаючи в них глибокі ямки, що призводить до їх засихання. Пошкоджені бруньки не дають квітів та нових пагонів, що суттєво зменшує врожайність.

Найбільша шкода виникає в період утворення зав'язі, коли самки відкладають яйця в плодоніжки. Підгризені плодоніжки не витримують навантаження і призводять до масового опадання плодів.

Личинки, що вилуплюються з яєць, пошкоджують листя, скелетуючи його зсередини. Це значно знижує ефективність фотосинтезу та послаблює життєві сили дерева перед зимовим періодом.

У разі масового розмноження букарка здатна знищити значну частину врожаю та серйозно послабити стан дерева, що робить його вразливим до інших хвороб та шкідників.

Активний вихід жуків із місць зимівлі починається рано навесні, коли середньодобова температура перевищує 10–12 градусів. Найчастіше це збігається з фазою розпускання бруньок та початком цвітіння дерев.

Масовий літ та активне розмноження припадають на другу половину травня — початок червня. У цей період жуки найбільш помітні в кронах дерев, де вони харчуються та відкладають яйця.

Цикл розвитку личинки завершується влітку, після чого вона заглиблюється в ґрунт для заляльковування. Процес заляльковування відбувається на глибині близько 5–10 сантиметрів.

Молоді жуки з'являються наприкінці літа, проте більшість із них залишається в ґрунті до наступного сезону, утворюючи резервацію шкідника на садовій ділянці.

Зимують дорослі особини у ґрунті під кронами дерев або в рослинних залишках. Здатність перечікувати несприятливі умови в ґрунті робить боротьбу з ними досить складною.

Першими ознаками появи букарки є проколи на бруньках, з яких виділяється сік. Невдовзі після цього на молодих листках з'являються характерні отвори від живлення жуків.

Масове опадання дрібних плодів разом із плодоніжками наприкінці весни є прямим свідченням того, що в саду орудує букарка. При розрізі плодоніжки можна знайти місце кладки яєць.

Скручування та побуріння листя в червні також вказує на діяльність шкідника, який підгризає черешки. Такі листки стають сухими і передчасно опадають на землю.

На листках можна помітити сітчастий малюнок із прожилок — це наслідок скелетування, яке проводять личинки букарки після виходу з яєць.

Візуально перевірити наявність шкідника можна шляхом обережного струшування гілок на білу тканину в ранкові години, коли активність жуків мінімальна і вони схильні до прикидання мертвими.

Ефективним агротехнічним заходом є розпушування ґрунту в пристовбурних колах у липні та серпні. Це дозволяє пошкодити кокони шкідника та зменшити кількість нових жуків.

Збирання та негайне знищення опалих плодів і листя є обов'язковим, оскільки в них розвивається основна маса личинок, що забезпечує перехід циклу на наступний рік.

Для хімічного захисту використовують обприскування дозволеними інсектицидами в період перед цвітінням та одразу після нього. Важливо дотримуватися чергування препаратів для уникнення звикання.

Біологічний метод включає використання ентомофагів або біопрепаратів, що стримують чисельність шкідників без шкоди для корисної фауни саду.

• Механічне струшування жуків на підстилку.
• Видалення сухого та пошкодженого листя з ділянки.
• Використання ловильних поясів на стовбурах дерев.
• Регулярний полив та підживлення для підвищення стійкості дерев.